Login Sign Up
Advert
Your ad spot
Reserve this exclusive slot for the selected period.
Buy advertising →
Telegram community logo - LONO RED TENT
Added 06 Dec 2025

LONO RED TENT

@Anitalonoredtent
Number of subscribers: 375
Photos: 401
Videos: 28
Links: 62
Description:
телеграм канал жінки, яка в 00:00 додає цікаві роздуми через призму бренд-стратега, мами та авторки проєкту lono.redtent inst: https://www.instagram.com/anita.6d?igsh=d2hibXF3b3B2Mjcx&utm_source=qr enjoy 🌋
Source

LONO RED TENT | Я працюю з 10:00 до 18:00 — там усе зрозуміло: задачі, будівництво, де...

Telegram community logo - LONO RED TENT LONO RED TENT @Anitalonoredtent
181 Views/Reach 2026-05-04 21:29 Message №644
Я працюю з 10:00 до 18:00 — там усе зрозуміло: задачі, будівництво, дедлайни, результат, є назва ролі і відчуття, що я «роблю щось конкретне», але потім я закриваю ноутбук — і нічого не закінчується, починається інша зміна, де я мама без графіка, без пауз, без «після роботи», і десь між цим або поверх цього я ще вчуся, йду в глибину, я згадую як бути відьмою на спец навчанні (хохо), і коли я дивлюсь на це все разом, я бачу розрив: одна частина мого життя легальна, названа, визнана, а інша — ніби розчинена, хоча саме вона забирає найбільше сил і мене, і найцікавіше, що я при цьому не виглядаю як людина, яка проживає щось складне, я виглядаю як легка, зібрана, як фея 🧚‍♀️ , у якої «все ок», бо вона красива 🫠 і ось тут починається жіночий пиздьож — не тому що хтось спеціально бреше,і правда в тому, що я працюю постійно, просто частина цієї роботи невидима: я виконую задачі, тримаю простір, організовую життя, проживаю трансформацію і паралельно народжую нову себе, і це місце, де стара я вже не працює, а нова ще не має форми, і, можливо, найскладніше тут навіть не навантаження, а те, що цьому немає назви, бо коли немає назви — немає і внутрішнього дозволу сказати собі «я роблю достатньо», і тоді з’являються ці тихі питання — чому я не справляюсь, чому я втомлена, чому мені складно, якщо я «просто живу», хоча правда в тому, що я не просто живу, я проходжу дуже щільний процес, де я одночасно і працівниця, і мама, і учениця, і жінка, яка заходить у свою силу, і якщо чесно — це не виглядає як щось героїчне, це виглядає як звичайний день, просто всередині нього відбувається перебудова, і, можливо, зараз найважливіше — не придумати цьому красиву назву, а не збрехати собі, що це легко, і дозволити собі бачити правду: я не «просто справляюсь» — я змінююсь і можливо людям здається що мені легко, бо я красива, молода? хммм😝І як після цього не втратити себе? Цікавий період який показує що вже і не так хочеться ту віллу, як курочок та душевного спокою, на травичці босоніж, мій червоний шабаш шатер з жінками, діти, кури, Мальдіви. ой ну от бачте 😂.