📃

Договір позики: як дати в борг і не втратити гроші📌

Передаючи кошти у борг, навіть знайомим, важливо подбати про належне оформлення домовленостей. Для цього варто укласти договір позики. Цей правочин – не просто формальність, а інструмент, що захищає як позикодавця, так і позичальника.

📃

Договір позики – це правочин, за яким позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов’язується повернути таку ж суму позики або таку ж кількість речей.

📍

Укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

🏛️

Вимоги нотаріально оформляти договір позики законодавство не містить. Проте, за бажанням сторін правочин можна нотаріально посвідчити.

📃

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому визначеної грошової суми або кількості речей.‼️

Що варто вказати у розписці📌

Чинним законодавством не встановлено форму розписки. Однак, щоб попередити ризики у майбутньому,  у ній варто вказати:- дату та місце складання;- прізвище, ім’я, по батькові, паспортні дані, адреси позичальника та позикодавця;- предмет позики (якщо це грошові кошти, потрібно цифрами та прописом зазначити, в якому розмірі, та в якій валюті надається позика. Якщо це речі, необхідно обов’язково зазначити найменування, число, вагу, міру тощо);- суму боргу;- термін і форму повернення боргу;- умови передачі позики (підтвердити факт її отримання під час оформлення розписки);- можливі санкції за порушення термінуСторони мають поставити свої підписи.‼️

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. У разі, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.