Отже сьогодні мала вже зрозуміла, що зі столу до цукерок на холодильнику вона не дотягується, тому вже тащила свою маленьку пластикову табуретку, ставила на стіл, а далі в мами не витримали нерви.Я б певно підстелив щось мʼяке на підлогу і дивився далі. Хоча запасної доньки в мене якраз і нема…Відпрацював день далеко на півдні, в Хай Рівері, а формально був і в Вулкані ,і в Ейрдрі.Непогано так, і ще додому встиг приїхати на вечерю.Був у білих канадців, а отже - собаки. Багато. Великі, дружні, схожі на хазяїв. Пудель, алабай, Ньюфаундленд…В мене дід колись, може я вже розповідав, заходив відчиняючи хвіртку до будь якого пса. Геть не боявся. Ман на цеп наступити, щоб я пройшов, або в будку закинути.Він просо дитя війни. І він в принципі мало чого боявся. Та він даже сповідатись не схотів, сказав, що нікого не вбив, і в людей не крав. А все інше - то й не гріх, якщо розібратись.Зате чесно.Я поки теж нікого не вбив і в людей не крав.Лиш раз на Шрі-Ланці забрав їжу сліпого слона… він їв пальму, середину, там типу як схоже на мівіну. А я теж собі відламав. То гід так і сказав, що я це в сліпого слона віджав.#work#Canada