А в нас випав сніг. І ми купили доці санчата, пластикові деревʼяні, такі гарні, що аж ховайся в жито.А я тим часом згадую дідові старі санки, які зварили з ліжка для моєї мами. Ці санки возили мого дядька з нуля і до його 120 кг. бо санки були розраховані, щоб можна було кинути кілька мішків картоплі. Широкі, міцні. Досі живі і тупо всіх переживуть.Так ось я ніколи не перевертався на тих станках, а тому вирішив, що це важко. І показував сину дрифт. Старшому. Коли він був малим.Перевернув. Феноменально: санки дуже швидко летіли льодом в дрифті, а при ударі в сніговий борт просто викинули дитину і перевернулись.Ніхто не постраждав, адже мамі дитя тоді ще розказати не могло, про санки я казав, а на малому спрацювала одежа як захист від всього. Ну снігу поїв, але то таке.Отже, колись, все ж будуть вихідні, і я, може, навіть покатаю малу.А середнього сина навіть колись катав на санчатах миттельшнауцер, наш собака, Тед (повне імʼя -Тедуард, бо він був ще тим дурбецалом). Але це вже інша історія.#kids