Будинок. Високий, на 17авеню. Псіхована, хоч і доволі симпатична арабка щ непокритою головою. Я ходжу шукаю підвальний шкаф, а заодно людину, яка знає телефон менеджера. Арабка бродить слідом, певно генетична звичка ходити хвостиком за білим.Менеджер по телефону каже код і просить його не повторювати, а од дає доступ до ключів. Вибираю один, знову ходжу шукаю.Знаходжу купу всього, але не мою кімнату.Нарешті моя програма, замість звичної помилки; чомусь видає інформацію про цей будинок і там ж комент: ключі не потрібні, просто рвучко відкрите двері.Третій поверх є недоступним з першого, в арабки (благо вона поряд, а тому і ключі її поряд) є доступ лише до 6го, її поверху. Отже піднімаємся ліфтом на шостий і спускаємося вниз. Відкриваю двері і бачу свою шафу з оптикою. Але там наче був теракт - все висить прям на оптиці і десь єМоє підключення.Знову ставлю світло в дріт, вертаюся, навмання щось вмикаю і пишу і супорт, щоб той дріт, що я увімкнув, закріпили за мною.Фініш, інтернет є, арабка посміхається.Даю їй купу дротів, щоб могла увімкнути всі розетки і іду далі.Ця двогодинна робота мала б по часу зайняти 16-20 хвилин, якби не оце все.А цю фотографію вислав менеджеру на доказ того, що всі ключі на місці.Крутезний доказ, враховуючи, що камери всередині нема.Будні.#Canada