В старих історичних книгах часто можна побачити термін "Український Пʼємонт". Це метафора, яку вживають для опису Галичини та її міста-столиці Львова.

Аналогія привʼязана до італійського королівства Пʼємонт - регіону, з которого в свій час розпочалось велике повстання, вигнання чужинців та створення однієї держави Італії. Українці, особливо в кінці 19 століття, мріяли про те ж саме, і на роль свого національного "Пʼємонту" призначили саме Галичину. Особливо цей термін активно популяризовував історик Михайло Грушевський, майбутній голова Центральної Ради УНР.

Галичина дійсно і тоді, і згодом відігравала роль невичерпного джерела, де ідея про українську незалежність та соборність зберігалась та плекалась. Ворожа ненависть до Nашої Галичини з цим і повʼязана.

Мешканці Галичини, незважаючи на всі лихоліття бездержавності, ніколи не забували про свою національність. І не тікали в крайність регіональності, містячкової ідентичності, завжди усвідомлюючи себе частиною однієї Nації, що неодмінно здобуде свою соборну українську державу, від Сяну по Кавказ.

Написав Олексій Рейнс "Консул", письменник RAINSHOUSE.com ꑭ