Є два напрямка розвитку у держав. Чіплятися за минуле. Як це робить Росія. І будь яка імперія поки не розвалиться.Надрачувати на минуле "вєлічіє", на представників унтерменшів, які зраджували своїх і ставали частиною імперії. І намагатись всім доводити свою велич в тому числі прикладами перебіжчиків які стали імпєрцами і "культурним обличчям імперії" в світі.І можна йти в майбутнє. Як це робить сьогодні Україна. Все що заважає нам йти вперед і повертає нам комплекси меншовартості, в принципі нам не потрібно. І це не про спадок. Це про формування майбутнього.Спадок в нас забрали і підмінили своїм. Ті самі москвоімперці. І це треба міняти на те, що підсилює національну свідомість та пам'ять боротьби за незалежність. Прямо зараз історія змінює вектор. Зовсім змінюється формат. Прямо зараз Україна починає займати місце в світовому порядку яке кільке років тому було неможливо уявити.І зараз ці зміни виборюються дуже великою ціною. І не для того ми зараз платимо таку ціну, щоб дивитись в часи, коли Україна була поневолення імперією.Наші політики вже туди дивились. Всі ці роки поки загравали з московією. Надіючись що московіти признають в Україні самостійного державу. А ні Те ж саме про відношення до УПА.Ми маємо право пишатись тими, кого ми вважаємо гідними. Ми маємо право брати за взірець людей, які робили те, що і сьогодні робимо ми всі. Боролись за незалежну Україну. За її існування. Я навіть не хочу уявляти скільки часу треба було російському угрупованню в 22 році, щоб пройти "гонорову" Польщу від кордону до кордону. Хоча ми всі розуміємо, що в тому що ми встояли, є і величезна заслуга Польщі. Але ціну яку платимо ми життями Українців, незрівнянна ні з чим. На жаль. Часи змінилось. Обставини змінилось. Ми змінились. З 22 року ми зробили те що було не під силу більшості розвитих країн заходу. І продовжуємо це робити. Треба формувати нову повістку. Треба позбуватись всього що нагадує про приниження, комплекс меншовартості, та залежності від "метрополії". Ми того варті. І ми платимо дуже велику ціну за це.