Fashion Digital Ukraine
VERSACE: “The Party Is Never Truly Over”?Коли в інстаграмі з’являється фраза “I don’t think the #party is ever truly over when it comes to @donatella_versace”, ця заява читаєтьс як меланхолійне прощання.Versace, це було про тіло, золото, секс, бароко. Після придбання Versace спочатку Capri Holdings, а потім злиття з Tapestry Group (що також володіє Coach), бренд поступово почав втрачати індивідуальність. Він стає частиною великої системи, де прибуток, масштаби і контроль превалюють над індивідуальним баченням дизайнера, це глобальний тренд, епоха авторських брендів добігає кінця.Справжня вечірка, можливо, і не закінчується, але хост цієї вечірки вже змінився.Собаки, архетипічний символ вірності, захисту, домашнього комфорту. Увімкнення собак у контент ідея зробити образ бренду менш «дико-гедоністичним», яким був Versace раніше. Показати процес “приручення бренду”, коли з епатажного левіафана він трансформується у «друга родини». Це привіт від нових власників, Versace буде більш масовим, прийнятним, ніжним, бо не актуальна зараз така агресивна сексуальність
страшно середньовічне
візантійське житіє косьми й даміана, святих лікарів, розповідає про хвору жінку, яка, видужавши за їхнім заступництвом від тяжкої хвороби, пройнялася до них такою великою побожністю, що не тільки регулярно ходила в паломництва до їхнього гробу, а й на свої домашні стіни замовила фрески з їхніми подобами. і недарма: одної ночі її схопив страшний біль живота; жінка ледве змогла встати з ліжка, але зішкребла трошки штукатурки з портретів святих, розчинила її у воді й випила — і їй відразу полегшало.це історія з кінця vi століття, і ні тоді, ні через тисячу років вона не була особливо дивною. причетні до святості об’єкти — це, зокрема, ліки, а ліки добре працюють у безпосередньому контакті з організмом, тому вже ранні християни мали звичку споживати пил із мученицьких могил, олію з лампадок, які над цими могилами горіли, штукатурку з храмових стін абощо. (загалом рівні контакту зі святістю — це складна багатоповерхова структура, але нам сьогодні достатньо буде уявити, що святість переходить на близькі об’єкти, як радіація: чого торкалося святе, те й саме починає трошки світитися святістю і може передавати її далі).із того самого vi століття походить житіє симеона стовпника, де є сюжет про хворого префекта, який попросив знайомого священника написати пустельникові листа з проханням про заступницьку молитву, бо «все, що я їм, перетворюється на кров і червів і миттю виходить із мене, завдаючи мені страшних мук». священник обіцяв, що напише, але насамперед запропонував ліки: «у мене тут є трохи симеонового волосся і пороху, який він поблагословив. замочи їх у чистій воді, а потім пий її, постуючи, і натирай нею тіло — і побачиш славу божу». так і сталося; а потім від симеона прийшов лист із підтвердженням того, що від таких симптомів точно допомагає намочити святі об’єкти й пити з-під них воду.іноді святими об’єктами для намочування були реліквії першого ступеня — тобто самі тлінні рештки святих. наприклад, у єрусалимі паломникам роздавали для споживання воду, якою поливали голову святої мучениці теодоти, а в англії — воду, що контактувала з підлогою, на яку пролилася кров томаса бекета (ну гаразд, це не от прям зовсім безпосередній контакт із тілом, але ідея полягала в тому, що в цій воді є манюня часточка бекетової крові). поки мощі святого миколая перебували в мирі (потім їх вкрали й перевезли в барі), із них регулярно текла запашна й чудотворна рідина. але зазвичай вистачало умовної близькості: у vi столітті григорій турський радив паломникам збирати землю на голготі й робити з неї пігулочки від усяких недуг; у xiv столітті в канонізаційних документах петра люксембурзького була згадка про те, що земля з його могили, змішана з вином, допомагає від хвороб.звісно, якщо дуже активно розбирати землю на настоянки і припарки, голготи може зрештою не залишитися, то часом взаємодію зі святими об’єктами доводилося обмежувати. 1581 року монтень, мандруючи італією, побував у лорето, куди з назарета прилетів дім божої мами, і побачив там офіційний напис із забороною шкрябати стіни; і правильно, записав у щоденнику він, бо інакше «дому й на три дні не вистачило б». на щастя, у xvi столітті поширився друк, тож замість штукатурки зі святого місця можна було прихопити іконки (може, навіть попередньо потерті об ту саму штукатурку), спеціально призначені для того, щоб їх замочувати у воді, тримати під язиком, запікати в хлібі, згодовувати худобі абощо. власне, аркуш із богородицями, з якого почався цей допис, — то не для скрапбукінгу, а для споживання. німецькою такі аркушики звалися шлюкбільдхенами, буквально ковтальними малюнками, і на них були чи святі, відповідальні за конкретні недуги, чи отакі загальнотерапевтичні божі мами. оцей конкретний походить із 1780-х років, тобто, як бачимо, традиція трималася довго (та й зараз вона навряд чи абсолютно відмерла).#чудотворення #дрібкасвятості
Служба безпеки України
За матеріалами СБУ 15 років тюрми отримав ще один агент рф, який коригував ракетні удари рашистів по ДніпруЗа доказовою базою Служби безпеки реальний термін ув’язнення отримав ще один учасник агентурної мережі російської воєнної розвідки (більш відомої як гру), яка займалася коригуванням ракетних ударів ворога по Дніпру. Контррозвідка СБУ нейтралізувала ворожий осередок у січні 2023 року. Тоді за результатами багатоетапної спецоперації в обласному центрі було затримано 8 російських агентів. Наразі за матеріалами Служби безпеки суд призначив 15 років позбавлення волі одному із цих фігурантів, який передавав агресору координати місцевих енергогенеруючих підприємств.За даними слідства, засудженим є 47-річний працівник місцевої ТЕС.Після повітряних атак окупантів зрадник прибував на місця ворожих «прильотів», фіксував їх наслідки та коригував повторні обстріли.Крім того, зловмисник шпигував за бойовими позиціями підрозділів ППО, що захищають обласний центр.Отримані розвіддані агент передавав окупантам через резидента – колишнього мешканця Дніпра, який ще у 2014 році виїхав до рф і пішов на співпрацю з російською спецслужбою.На підставі доказів, зібраних слідчими Служби безпеки, суд визнав зловмисника винним за ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану).Розслідування проводили за процесуального керівництва Дніпропетровської обласної прокуратури.
