Тема від Фанхатне божевілля – оповідання за картинкою (день 25)
Близькість...
Вона була тепла і трохи прохолодна та Жанна з Льонею цього не помічали, їм було добре удвох. Він все не міг насититись її ароматами, тож відповідь не забарилась і Жанна почала відповідати взаємністю.
Вітер, який тихесенько сидів на деревах, раптом зірвався і зашумів так голосно, що парі довелось зайти в будинок.
—Ти бачив? Він нас прогнав,–промовила Жанна.
—Бачив, але тут він нам нічого не зіпсує,– прошепотів Льоня. О, як пристрасть у ньому кипіла  і все бажала вирватись на волю, але він стримував себе . Чоловік не хотів аби це було швидко, ні. Льоня розумів —з цією жінкою треба бути дуже ніжним і обережним.
Жанна здогадувалась, що він має до неї почуття,але боялась цього, боялася близькості і того, що він  використає її, як іграшку та й кине. Але їй так не  вистачало цієї  пристрасті, можливості довіритись і стати слабкою, то ж поборовши у собі острах, вона дозволила зайти далі.
Зазирнувши в очі коханої, він поглядом спитав:„ можна розстібнути кілька гудзиків“ і кивнувши жінка дала згоду. А далі... вона віддалася  пестощам і вони наче два  птахи, ширяли у морі пристрасті аж до самісінького ранку.
Жанна вперше відчула себе щасливою, по-справжньому щасливою. Поряд спав Льоня, вона доторкнулась до нього  водячи пальчиком по тілу, а потім впилася в його вуста і відповідь не забарилась.