Ось цей, гадаю, парадокс китайського мандарина, який ставить ребром запитання «чи вчинив би ти злочин, якби точно знав, що про нього ніхто і ніколи не дізнається», по суті є продовженням дискусії Платона із, здається, Аристотелем на тему, чи людина схиляється не робити зла від природи, чи тільки тому, що боїться покарання (кому цікаве моє бачення про роль закону у перетворенні мавпи на людину). Можливо, саме через це із часом публічні страти, що за часів Французької революції мали характер вуличного атракціону, при Сталіні перейшло в підвали, оскільки кати уже прямо розуміли незаконність власних дій. У той же час страти могли знову ставати прилюдними, коли суспільство сприймало їх, як виправдані: усіляких карателів, зрадників та військових злочинців. Точнісінько те саме було з боку Райху: на територіях, куди потенційно міг дотягнутися пересічний німець, навіть в генерал-губернаторстві створювалися гетто, зразково-показові концтабори штибу Терезієнштадта, а там, куди потенційно не могла зазирнути громадськість, знищення набуло неприкритого тотального характеру. Зрозуміло, що і усі табори смерті будувалися переважно на окупованих польських територіях, де розголос про злочини міг би бути мінімальним. Свідки із числа слов’ян тут до уваги не бралися, бо вони й самі мали з часом піти слідом за гебреями.Причому я гадаю, що поширеність абортів, яку ми учора зачепили в обговореннях, теж пов’язана із тим, що мати, власне, не бачить процедури розрізання її ненародженої дитини. Якби так само вчиняли із дітьми новонародженими, гадаю, подібній практиці було б швидко покладено край. Саме тому найбільш ефективними пропагандистськими засобам пролайф поки що є показування матері УЗД чи пластмасових моделей плоду, бо тут у хід вступить сама людська природа, яка вимагає будь-якою ціною, навіть наражаючись на смерть, захищати дитину, а з можливістю убивати дитину до народження еволюція ще просто не стикалась. Хоча багато хто думає інакше, ризикну припустить, що природній відбір рано чи пізно закріпить у генах або несприйняття аборту, або додаткову потребу у дітонародженні, оскільки всі інші просто випиляють себе із дарвінівського відбору. Про те, що насправді ніша поведінкові моделі швидше за все є не набутими а вродженими, можна прочитати отут.