Чаклунський довідник з оборонного пекарства – Т. КінгфішерЯк людина, що пару днів тому оформила собі підписку на хліб, ще й у форматі “містері-бокс”... Короче, я зрозуміла, що час цього відгуку просто настав. Скажімо так, ідея настоялась – і підійшла (і ні, це не останній тістяний каламбур для цього тексту, сподіваюсь) #топ_взагаліВидавництво ЖоржМона – юна чаклунка, чиї вміння обмежуються роботою з тістом. І поки вона працювала в пекарні (що логічно!) – проблем не було, та тепер перед її королівством повстала екзистенційна загроза, і інші чаклуни з багатьох причин зникли. Тож саме їй доведеться брати все в свої руки і влаштовувати ще той заміс.Навіть якби я в очі не бачила книг Кінгфішер – все одно б взяла книгу з цією назвою. З багатьох причин, і мої закруглені щоки – лише одна з них (кожен, знаєте, обороняється в свій спосіб…🤌🏻). Та все ж таки, трохи знаючи Кінгфішер, історія прикидатиметься чимось цікавим і глибоким під масками простоти – думала я, і не помилилась. Просто недооцінила кількість гегів, яка може бути на квадратний сантиметр тексту. А ще тут магія, політична криза, вбивства і купа дуже дивних рішень, які, якимось дивом, працюють. Як бонус – містить в собі дуже трагічну історію підготовки до облоги, з якої я верещала, як свиня, яку лоскочуть.Здавалося б, дай таку тему мені – і стелею вигадки була б дуже агресивна булочка (як тут не поспівчувати моєму чоловікові кожен ранок до того, як випʼю першу каву…). Та авторка значно більш винахідлива, тому тут маємо кровожерливу (буквально) закваску, яка може харчуватись навіть мертвими крисами (які…гм…померли теж не своїми смертями) – і от тут я і фаломорфувала, бо це був початок оповіді, взагалі-то. І от читаю, значить, про транспортувальні хлібці, облогу трояндовими кущами, сотовий звʼязок через тісто, і все наче весело і кумедно… поки не розумію, що то історія про призначення, відповідальність, дорослішання, пошук себе і про те, зрештою, що хороший ремісник-знавець своєї справи – на вагу золота. Чим би не займався.А ще це історія про те, що дорослим в кімнаті можна стати не через вік або через походження, а за вміння зібратись з думками, закатати рукава і не тільки прийняти рішення – а і методично його виконувати. І це мені дуже перегукується зі спогадами з 2022 року, коли ми всі робили максимум, з чого можна було взяти користь: жіночкі-бібліотекарки, що плели сітки; патлаті реконструктори, що замість позерських мечів кували “їжаки”; та сама зооволонтерка, що ловила переляканого “хаскі” (ветеринари сказали, що з вовком все ок, просто він прифігів)... прикладів море, і я рада, що завдяки цій історії я про них вкотре згадала. Бо найбільший гріх – здатися і чекати, поки хтось інший за тебе діятиме.А книжка неймовірно класна, відправляється в улюблене і точно її перечитуватиму неодноразово. А ще я так розтіклась мислію по древу, що аж перестала генерувати пекарські каламбури, жах! пс Куплю закваску з інструкціями. Можна навіть не плотоядну.