«Нічна темрява, що погойдує завіску». Соціолог Дмитро Заєць відвідав той самий фестиваль кіно у Люботині та написав текст.«У гаражі, посеред двору, сховані за завіскою сусіди і гості дивились аматорське кіно з різних куточків країни. Тема, фільми, саме місце — приклад дуже інтимного звʼязку зі світом, роботи «поза рівнем публічного», у внутрішності.«Згадай пізню мить літньої ночі… » — вже з опису проєкту кураторка Катерина Девʼятко пропонує відійти від звичного режиму «мистецтва у стані війни», в якому завжди присутній політичний присмак, укритого в термінах спільного болю, помсти, ненависті. «Мистецтво у війні», «меморіалізація» — це звичайно своєрідні політичні ходи, що підводять глядача до гранднаративів національного спротиву, постколоніальної боротьби, нескореності — на рівень публічного. Звичайно, тут є місце для індивідуального досвіду війни, та інтимне у цій сфері не має особливого значення. Це виражається навіть матеріально, у великій увазі до стін — зруйнованих, вцілілих, майбутніх»Читати