Ще один фан факт про боротьбу проти колоніалізму, культурну деколонізацію тощо. Ad fontes, так би мовити. Знайомтесь, Рух неприєднання, або також Країни, що не приєдналися, або Неприє́днані країни (NAM) — це неформальний форум 120 країн, який утворився у розпал Холодної війни з держав, у спробі контрбалансу до віськових союзів біполярного світу. Ну, чи двополярного, біполярний він зараз. Засновниками стали Неру (лідер індійського національно-визвольного руху, Насер, президант Єгипту та діяч панарабсього руху, та… Йозеф Тіто, комуніст-диктатор Югославії)Рух неприєднання сформувався на Першій конференції голів держав і урядів у Белграді у 1961 році. А у 1955 році на шляху до форуму була конференція в індонезійському місті Бандунг, де:як об'єднуючий міф про деколонізацію пропонували привабливе бачення транснаціональної солідарності, яка могла б обійти існуючі культурні відмінності та політичні конфлікти. Він намагався переробити світ на умовах, вигідних для тих, хто був колонізований століттями по всьому Глобальному Півдню<…> Сьогоднішня Бандунзька конференція викликає ці привиди нездійсненого майбутнього, слугуючи нагадуванням про втрачені політичні перспективи та забуті історичні маршрути минулого, які продовжують переслідувати наші нинішні мрії про деколонізацію — і наші реалії.
У доповіді глав держав, що брали участь у другій конференції в Каїрі за 1964 рік, культурна рівність розглядалася як один із важливих принципів NAM, водночас визнаючись, що багато культур були пригнічені колоніальним пануванням і що міжнародне порозуміння вимагає реабілітації цих культур! У резолюції Коломбо (1976) акцент робився на реституції; учасники вимагали повернення творів мистецтва країнам, з яких вони були експропрійовані. Лівія внесла проект резолюції, в якому наголосила на наступному: підтвердити (своє) першочергове право на твори мистецтва, які були вкрадені у неї. А на конференції в Гавані (1979) Йосип Броз Тіто говорив про рішучу боротьбу за деколонізацію в галузі культури. Гаванська декларація також наголошувала на співпраці між неприєднаними країнами та країнами, що розвиваються, а також: ...краще культурне знайомство; та обмін і збагачення національних культур на благо загального соціального розвитку та прогресу, для повного національного визволення та незалежності, для більшого порозуміння між народами та для миру у світі. Делійська декларація (1983) була більш конкретно зосереджена на культурній спадщині та її збереженні, а також на співпраці в галузі культури між членами Руху неприєднання. Одна з рекомендацій у декларації стосувалася співпраці членів Руху неприєднання з Галереєю мистецтв країн неприєднання, заснованою Міськими зборами Тітограда, Югославія. На відміну від західних колоніальних музеїв минулого, галерея в Тітограді здобувала «мистецтво світу» виключно у формі подарунків та пожертвувань, намагаючись при цьому розвивати власні культурні мережі та рамки знань і поєднувати це з досвідом інших частин неприєднаного світу. Культурна співпраця між країнами неприєднання базувалася на конвенціях з культури та програмах культурного співробітництва. Югославія, наприклад, підписала угоди з 56 країнами-членами та спостерігачами, що не є членами Руху неприєднання. Ці обміни були численними, і хоча сьогодні про них відомо порівняно мало, вони не були незначними. Крім того, між 1960-ми та 1980-ми роками відкрилося багато нових бієнале по всьому неприєднаному світі: Бієнале графічного мистецтва в Любляні (вже в 1955 році), Трієнале-Індія в Нью-Делі, Бієнале мистецтва Колтеджера в Колумбії, Міжнародне бієнале мистецтва у Вальпараїсо, Чилі, Бієнале азійського мистецтва в Бангладеш, Бієнале арабського мистецтва в Багдаді, Ірак, Гаванська бієнале на Кубі та інші. Але лише один художній заклад був створений безпосередньо під егідою Неприєднаного руху.(за статтею Many Voices, One World. Cultural Transformations within Non-Aligned Movement as Revised from Contemporary Perspective, Bojana Piškur)