Зейгарнік Ефект | Приватний Шевченко. Збірник статей про повсякденне життя поета від Osn...

Приватний Шевченко. Збірник статей про повсякденне життя поета від Osnovy Publishing вже можна передзамовити.«…Це книжка про чоловіка середнього зросту, міцної статури, русявого й круглолицього. Замолоду він носив розкішні бакенбарди, а згодом одна дитина називала його «лисим дядею». Любив лафіт, чихир і чай з ромом. Одним словом, мініенциклопедія про повсякденне життя Тараса Шевченка: що він їв, пив, на що хворів, кого любив і де ночував.«Приватний Шевченко» відкриває нашу серію «УЛіС» («Українські літературні студії»). Її підготовлено спільно з Інститутом літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Упорядкував книжку Олександр Боронь, завідувач відділу шевченкознавства Інституту.Це збірка статей про приватне життя і побут видатної людини. У ній ви не знайдете ні пліток, ні чуток, лише науково вивірені факти. Автори й авторки збірки розповідають про те, з чого складалося щоденне життя Шевченка: умови в помешканнях, де йому доводилося жити, готелі і трактири, де він зупинявся під час численних подорожей, звідки він брав гроші на життя, куди забігав на чарку джину з устрицями, про його гардероб, побут, харчування, жінок, дітей та багато іншого.Кураторка серії «УЛіС» — Ярина Цимбал.Дизайн серії — Олексій Сальников. —Я був вражений коли дізнався не те, що за життя Шевченка до 1920х його книжки виходили тиражами від кількох до десяти тисяч (це характерно для 19 століття у Російській імперії, де писемність сягала ледь 10-15%), а що у СРСР його тиражі складали десятки мільйонів! Майже 21 мільйон примірників тільки у 1920-1938 роки. А з 1960х почалось масове видання Шевченка плюс переклади, це теж мінімум десятки мільйонів примірників. Проте від самого початку всі без виключення видання поцензуровані, а у СРСР з Шевченка зробили прото-більшовика, борця з буржуазією та царатом, з відповідною репрезентацією у зображеннях, кіно, памʼятниках (харківський памʼятник дуже яскравий приклад) та шкільних програмах. І саме до призначення Шевченка головним поетом України має, за деякими теоріями, Сталін, бо він будував культурну політику як і просто політику, тому кожній республіці призначив головного з усіма наслідками. Я не ставлю під сумнів значення Шевченка, я ставлю під сумнів необхідність взагалі мати когось за «наше всьо». Наші традиційні культурні цінності — горизонтальність.Після 1991 рокі цензурні обмеження були зняті, але до радянських тиражів дотягнутись було годі, так само й сьогодні. І виходить, що до сьогодні ми бачимо Шевченка радянською оптикою.А такі видання, мені здається, можуть допомогти цю оптику прибрати.