За Велику Україну!

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (16 січня) Триває підготовка до зустрічі Трампа та Путіна, — радник обраного президента з питань нацбезпеки Майкл Волтц. А ще він сказав таке: "Київ стикається з серйозними проблемами людських ресурсів, адже їхній призовний вік навіть не становить 18 років. Коли ми чуємо про моральні труднощі та ситуацію на фронті, варто зазначити: якщо українці закликають увесь світ підтримати демократію "ва-банк", то й вони мають діяти відповідно". Така заява від офіційної особи — є втручання у внутрішні справи України. Але нам можуть сказати, що вони мають на це — повне право. Бо вони не тільки дають зброю, спорядження, але і пенсії нам сплачують. Раніше треба було становитися міцними, а зараз — або капітуляція, або робіть, що кажуть. Якщо це так, то тоді вся допомога США має іншу назву – перетворення України на свій протекторат. Тобто мова йде про те, щоб віддати Штатам свою незалежність. Нам така потрібна допомога? Втрата незалежності – це тоді, коли народ не має права самостійно вирішувати, як йому жити. Ми цього хочемо? США всюди розповідають про захист демократії. Про захист всього вільного світу. Чому лицемірять? Нехай тоді прямо скажуть, що нас захищають — виключно для того, щоб нас потім використовувати у своїх власних інтересах! Але, якщо це не так — то нехай затулять свого рота. І не розповідають, як нам треба діяти. Інакше — до таких заяв треба ставитись, як до прямого втручання в наші справи. І таким особам треба забороняти в’їзд до України на 37 років. Молодь — наше майбутнє. Її треба берегти й виховувати, а не на війну відправляти! Нехай Зеленський, що хоче — те і робить, але молодь — не можна мобілізовувати. Якщо виникне ситуація і треба буде робити вибір: або незалежність України, або молодь України, то який вибір треба буде зробити? Нам закинуть: так що пропонуємо — капітулювати? Ні, мова йде про принцип, що на першому місці — молодь. Якщо молодь буде знищено, то для кого буде потрібна незалежність? А що робити з війною, то це питання — не до нас, а до влади. Вона знає всі реалії. От і має приймати рішення відповідно до цих реалій. Переможемо! ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ!  "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (15 січня) Отримали коментар-запитання на один з наших Спротивів: "Припустимо, двопартійне правління. Як це є у США чи Великій Британії. Як вони можуть впливати одна на одну, якщо партій лише дві? А в Україні скільки б партій тут не було, вони всі проолігархічні. І тому, по суті, є ворогами майбутнього України. І яка саме партія потрібна для розвитку нашої держави?". Олігархія — це поєднання влади й бізнесу. Тобто — коли править капітал (бізнес). Не впливає на владу, а саме править. Чому погано, коли править капітал? Ні, це не завжди погано. Правління капіталу може бути дуже ефективним. Весь Захід сьогодні – це результат такого правління. Бізнес здатен ефективно управляти не тільки підприємствами, але і країнами. Проблема в іншому. Бо на першому місці при правлінні олігархії – інтереси капіталу, а не країни. Інакшого НЕ БУВАЄ! Але буває, коли інтереси олігархії збігаються з інтересами розвитку країни й всього народу. Тоді такій країні — пощастило. Результат такого правління — сьогоднішній Захід. Хоча вже видно, що інтереси олігархії там починають суперечити інтересам розвитку цих країн. Це веде до кризи. Україні не пощастило. У нас олігархія стала правити майже зразу, після втрати партократами влади. Це ще при Кучмі відбулося. І інтереси розвитку країни не збігалися з інтересами розвитку українського бізнесу. Тому ніколи й не робили необхідні реформи. І зараз не збираються робити. Будь-яка партія – це лише інструмент отримання й утримання влади. Якщо олігархія використовує якусь партію для свого панування, то така партія олігархічна. В Україні всі парламентські партії — виключно олігархічні. І так вже багато років. Олігархічною партією також можна назвати таку партію, яка ставить за мету — встановлення влади капіталу. Коли говорить, що правити має лише бізнес. Але партій з такими програмами ми не зустрічали. Для України потрібні громадянські партії. Такі, які приводять до влади сили, зацікавлені в розвитку країни в інтересах більшості громадян. А також потрібно, щоб громадяни, а не капітал — мали контроль над такими партіями. Переможемо! ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

"ЗВІРЯННЯ ГОДИННИКІВ" (вектори, повідомлення, для службового використання) :Вектор № 6"2+3" - це назва переліку задач. Ті, які просувають нас до мети! Ті, які якраз і є "конкретні дії". Швидкість досягнення нашої мети напряму залежить від кількості поступівців (і непоступівців також), які долучені до виконання зазначених задач.Задачі (2+3): №1 (кадри) - залучення нових людей в "Поступ" (зараз це робота по ТЛГ-каналу). №2 (кадри) - залучення поступівців для роботи по задачі №1. №3 (пропаганда) - діяти як індивідуальний пропагандист (це власне і є пропаганда, і заради цієї задачі виконуються всі інші чотири). №4 (пропаганда) - залучення поступівців, щоб ставали індивідуальними пропагандистами, тобто робили задачу №3. №5 (пропаганда) - приймати участь в створенні контенту для поступівської пропаганди, в розробці та реалізації акцій.Принцип перший: все має робитись виключно на добровільній основі! Тільки добровільно, це ПРИНЦИПОВО!Принцип другий: в пріоритеті задача №1. Якщо немає бажання (бо при наявності бажання час завжди знаходиться) робити все, то це має бути хоча б задача №1. Тут треба включити волю, щоб побороти небажання. Без волі нічого взагалі в світі не досягається. Хоч все і працює заради третьої задачі (пропаганди), але потужність пропаганди залежить від збільшення кількості людей нашого руху.ГОЛОВНЕ - усвідомити, що ТІЛЬКИ ЦІ ДІЇ ВЕДУТЬ НАС ДО МЕТИ! Всі інші - ні! Це і є "конкретні дії" або "реальні дії"І ще одне треба усвідомити. Крім "Поступу" більше ніхто не рухається не тільки шляхом побудови Великої України, а взагалі ніяким шляхом. Всіх цікавить лише добратись до корита влади. Це погано що ми єдині. Погано, бо ми продовжуємо бути маленькими, більшість продовжує спати летаргічним громадянським сном.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (13 січня) Два з половиною роки тому, 4 липня 2022 року, ми випустили такий "Інформаційний Спротив". Ось його текст. Пропонуємо прочитати. ****ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (4 липня 2022 р.) Знову лунають різні заяви щодо завершення війни. У Британії заявили про неприпустимість поганої мирної угоди з РФ. Бо «погано складена угода між Україною і Росією дозволить російському диктатору Путіну перегрупувати свої сили й перейти в наступ». "Ми обговорюємо з близькими союзниками питання про гарантії безпеки, які ми можемо дати. Це безперервний процес. Зрозуміло, що він не буде таким, якби хтось був членом НАТО", - заявив канцлер Німеччини — Шольц. Також він додав, що дипломатична сфера веде підготовку до того дня, коли в Україні закінчиться війна, а це, на його думку, настане вже скоро. Президент Білорусі процвірінькав, що воювати проти України Мінськ «не хоче» і що «поганий мир кращий за добру війну». Росія, ротом Пєскова, заявила, що Україна "має зрозуміти умови Росії й сісти за стіл переговорів". На рот Пєскова миттєво відреагував член переговорної групи Михайло Подоляк, озвучив українські умови миру: “Негайне припинення вогню. Виведення z-військ з України. Повернення викрадених громадян. Видача воєнних злочинців. Механізм репарацій. Визнання суверенних прав України… Російська сторона чудово знає наші умови. Шеф Пєскова може не хвилюватися: настане час, і ми зафіксуємо їх на папері”. Крапку, в цьому параді заяв, поставили США — словами пана Кірбі (координатора зі стратегічних комунікацій Ради нацбезпеки США), який просто сказав, що час для переговорів між Україною та Росією ще не настав. Що має відбутись, щоб переговори поновились, як Україна буде вичавлювати війська РФ з окупованих територій, ніхто не уточнював. Чи військовим шляхом — після отримання зброї, яка все ніяк не може до нас добратись? Чи внаслідок санкцій, які дуже гарно працюють, але ніяк не спрацьовують? Чи все разом, плюс допомога чарівних сил? Це ніхто не уточнював. Але гарно, що про це все ж таки говорять. А також ясно, що останнє слово тут належить США. **** І тепер питання: щось змінилося протягом двох з половиною років? Крім того, що Україна опинилася в ще гіршому стані, ніж була. Якщо нічого принципово не змінилося за цей час, то чому такий стан не може продовжуватись ще два з половиною роки або більше? Може, нарешті, наша влада почне робити реальні кроки до завершення війни? Бо очевидно, що США влаштовує те, що війна йде як процес. Якщо їм цей процес вигідний, то чому вони мають його завершувати? Переможемо! ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (12 січня)Обраний Президент Трамп дав пресконференцію. Багато наговорив. В тому числі й про Україну.Сказав, що якби він був Президентом, то війни не було б. Що війна сталася — через непрофесіоналізм адміністрації Байдена. І цим скористалася Росія.Тобто Трамп чітко звинуватив адміністрацію Президента Байдена, що саме через їхні дії чи бездіяльність, в Україні почалася війна.Але ж — пан Трамп вже був Президентом США. І весь час його президентства йшла війна на сході України. Де був Трамп тоді? Чому не зупинив війну? Не міг чи це було невигідно для США.Але головне, що Трамп чітко сказав, що якби США діяли інакше, то широкомасштабного вторгнення у 2022 році не відбулося. Іншими словами — звинуватив США, що вони допустили агресію.Але чи це був непрофесіоналізм команди Байдена? Може навпаки? Може це були свідомі дії, щодо спонукання до такої агресії?Що поганого для США принесла війна в Україні й що гарного?Плюси, які США отримали від нашої війни, відомі всьому світові:- небувалий поштовх розвитку ВПК США та країн НАТО;- захід недешевих енергоносіїв від США в Європу — замість російських;- можливість, за допомогою санкцій, регулювати економіку світу у своїх власних інтересах;- ще більша консолідація НАТО — навколо США;- через зростання вартості енергоносіїв — економіка ЄС стала менш конкурентною і вже є факти закриття західних підприємств та перенесення їх в США.А мінуси, які США отримали? Хтось їх бачить?Можливо, хтось скаже, що погане для США те, що вони давали гарантії безпеки й не виконали їх? Що їхня допомога, з усунення російської загрози за три роки виявилася недостатньою. І це свідчить, що довіряти словам США — не можна. Так само як і російським. Усьому світу вже стало зрозуміло, що заради власної вигоди американці готові стравити інші народи й спокійно заробляти на цьому гроші. Плювати їм на людські жертви. Так, можливо, цей мінус в майбутньому — дійсно є суттєвим мінусом для підтримання амплуа справедливої демократичної держави США у світі. Але цей мінус, для самих американців, повністю нівелюється всіма тими вигодами, які США отримують! Ці вигоди стосуються всього американського народу. Ну й що з того, що про американців будуть щось погано думати чи говорити у світі? А що, зараз про них хтось щось гарне розповідає? Їм байдуже, що про них говорять. Вони думають лише про власну країну. ТАК І ТРЕБА РОБИТИ ВСІМ!То чи професійно діяла влада Байдена, якщо в результаті цього всього для США та її народу було отримано стільки плюсів від нашої війни? Питання риторичне.Чітко видно, що США діяли й діють виключно у власних інтересах і їм начхати на всіх інших. Це і є професіоналізм, який відсутній в Україні!Але ще є питання: якщо США роблять те, що їм вигідно і через це в Україні вбивають людей і руйнують країну, то як до цього ставитись? Переможемо!ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ!"Поступ"

"ЗВІРЯННЯ ГОДИННИКІВ" (вектори, повідомлення, для службового використання) :Вектор № 13 Погано, але факт. У нас ще є поступівці, які продовжують мислити стереотипно, шаблонно, помилково. Вважають, що для досягнення мети потрібні гроші, інвестиції. І, відповідно, без грошей мету досягнути неможливо. Таке бачення свідчить, що людина взагалі не розуміє ані того, що ми робимо, ані того, як принципово наша мета може бути досягнута. Тобто або не здатна це зрозуміти. Бо давлять стереотипи. Або рівень розвитку недостатній. Або не хоче це зрозуміти. Причому у нас є люди, які з такими думками вже багато років в організації. Звичайно, вони нічого і не роблять. Тільки внески сплачують. Але і на цьому - дякуємо!Наша мета за гроші НЕ ДОСЯГАЄТЬСЯ! І ніколи не досягалась. Ніде, ні в якій країні і ні з яким народом, і ні в які історичні часи!! НІКОЛИ і НІДЕ!За гроші можна і треба робити політпроекти. Наприклад, передвиборчі кампанії. Тобто агітацію, а не пропаганду. От коли дійдемо до необхідного рівня - то будемо робити виборчу кампанію. Тоді так, грошові будуть потрібні. Але також менше, ніж звичайні (не ідеологічні) виборчі проекти. Хоча тоді у нас буде проблема інша. Не те, де гроші взяти, а вибрати, у кого взяти. Бо буде черга бажаючих нам догодити фінансово. Бо так завжди буває, коли бачать майбутню владу. Але це не зараз і можливо при наступних поколіннях поступівцях, таке теж можливо. Багато хто плутає політпроекти (агітацію) і пропаганду. Пропаганда діє не через рекламу, а через зараження одних людей іншими. Це якщо задача стоїть - вкласти певну ідеологію в суспільство. Саме це ми і робимо. "Заразити" за гроші неможливо. За гроші неможливо зробити, щоб людина повірила в Бога. Але віра в Бога - це також результат дії пропаганди. Тут всі з прикладом Богом розуміють, а вже з громадянськими процесами чомусь розуміння вже не вистачає.Можна сказати і іншим чином: на політпроекти потрібні гроші, а пропаганда, навпаки, сама приносить гроші. Це сказано грубо, схематично, але відповідає дійсності.P.S.Хтось скаже, що в такому разі нам гроші взагалі не потрібні. Ні, тут також помилка. Гроші не потрібні для реклами нашої ідеології. Бо передається вона від людини до людини. Але гроші потрібні для створення медійних продуктів, які потім люди і будуть розповсюджувати. Для створення якісного і професійного ролику гроші потрібні. А от для його розповсюдження - ні. Можна, звичайно, витрачати бюджет на це. Але це так само, як гріти воду в океані. Ролики мають розповсюджуватись не за гроші через рекламу, а через людей, які САМІ будуть хотіти їх передавати іншим. Ось це діє.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (9 січня) Чим більший рівень капіталу, тим більше має бути в ньому державного сектору чи державного регулювання. Тобто, державної відповідальності та державного контролю. А чим менший рівень капіталу, тим, відповідно, більше лібералізму. Така економічна платформа називається градієнтна економіка. Тут знаходяться багато критиків. Кажуть, що не можна контролювати великий капітал. Додають, в обов'язковому порядку, що держава — завжди поганий власник тощо. Так от — всі ці критикани розповідають повну маячню. Singapore Airlines є однією з найпрестижніших авіакомпаній світу, відомою своїм високим рівнем обслуговування та комфортом. Але хто ж є власником цього авіагіганта? Singapore Airlines є публічною компанією, її акції котуються на біржі, але контрольний пакет належить державі Сінгапур, через інвестиційну компанію Temasek Holdings. Як так? Чому державна компанія і така успішна? В чому секрет успіху? Лі Куан Ю., керівник Сінгапуру, в той час, коли країна перетворювалась з рибацького поселення в одну з найрозвинутіших країн світу розповідає про секрет успіху: "Ми повинні були буквально плекати будь-яку компанію з потенціалом. Для стимулювання економічного зростання і створення робочих місць. У липні 1972 був обід в присутності всіх профспілкових лідерів і топ-менеджерів компанії. Я пояснив, що Singapore Airlines повинна була стати конкурентною і самоокупною компанією. Якби вона зазнала втрат, ми б закрили її. Сінгапур не мав коштів для обслуговування авіакомпанії, як національного символу, як це зробили інші країни". А це приклад, як Singapore Airlines, ЗА ДОПОМОГОЮ ВЛАДИ, вигризала собі ринкові ніші в міжнародному бізнесі: "Найважливішим маршрутом були польоти до Лондона, але Велика Британія відмовлялася надати нам право на обслуговування цього маршруту. Я домовився з Деваном (лідером профспілок), що в тому разі, якщо переговори з Великою Британією виявляться складними, він узгодить, зі спілкою працівників аеропорту, заходи, щодо здійснення тиску на Велику Британію, шляхом повільного обслуговування англійських літаків. Щойно члени НКПС (сінгапурські профспілки) почали свою акцію протесту щодо літаків британської авіакомпанії в аеропорту Пая-Лебар — посол Великобританії Артур де ла Map з'явився до мене з візитом. Я попросив його переконати уряд Великої Британії проявити розсудливість: британська авіакомпанія могла літати в Сінгапур, а сінгапурська авіакомпанія не могла літати в Лондон. Протягом кількох тижнів, дозвіл на польоти до Лондона було отримано і ми змогли літати однією з головних авіамагістралей світу: Лондон — Сінгапур — Сідней. Це дало змогу Singapore Airlines вийти на міжнародну арену. Все залежить від влади! І те, як працюють державні компанії – також залежить від влади. Якщо влада не здатна організувати ефективне управління державної власності, то таку владу треба гнати! Переможемо! ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

"ЗВІРЯННЯ ГОДИННИКІВ" (вектори, повідомлення, для службового використання) :Вектор № 16Яких людей шукає "Поступ"?Беремо гіпотетичне припущення.Термін побудови Великої України складає, наприклад, не менше 150 років.Це умовне припущення. Але точно ясно, що побудувати потужну державу і зробити Україну лідером Східної Європи швидко не вийде. Це має бути робота декількох поколінь українців. Не просто роботи, а узгоджених дій в одному напрямку. Щоб реалізовувалась роками одна стратегічна лінія розвитку країни. Так, як, наприклад, Китай нам демонструє. Ті ж США аналогічно розвивались. Але є умова. Потрібно щоб робота по створенню Великої України йшла щоденно. Кожен день! Для цього потрібна громадянська сила. Саме такою силою і є організація "Поступ" (на даному етапі поки що єдина в країні).Тепер питання:Будуть люди, які скажуть, що якщо мету досягнути при їхньому житті неможливо, а тільки через 150 років, то їх це не цікавить. Ані така робота, ані така організація. Скажуть, що хочуть швидкого результату, який би побачили при своєму житті.І будуть люди, які без вагань будуть працювати і приєднуватись до нас задля роботи на майбутнє нашої країни. Їм треба тільки розібратись із нашим шляхом: чи дійсно він веде до необхідного результату, хоч і через 150 років, навіть.Людей першого типу набагато більше. Людей другого типу менше, але вони є і їх багато. Соціологія каже, що не менше 10% від всього населення.Наша задача - знаходити цих других. І разом з ними вибудовувати Велику Україну. Робити те, що мають зробити поточні покоління заради майбутнього українського народу.Цікаво, але досвід історії каже, що люди другого типу чомусь в більшості випадків досягають необхідного результату ще при своєму житті. Тобто отримують те, на що не розраховували взагалі - абсолютну владу! І їх мотивацією було - майбутнє своєї країни, а не отримання влади чи якихось бонусів від громадянської діяльності. А потім вони становились владою (надовго) і керували людьми першого типу.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (5 січня) Закінчився 2024 рік. І є перша — статистично-економічна інформація. Україна експортувала товарів на 41,6 млрд дол. у 2024 році. Це на 5,44 млрд (15%) більше — ніж у 2023-му, повідомив заступник міністра економіки Тарас Качка. І це добре! Але що ж експортує Україна? Ключовими статтями українського експорту традиційно є продовольство (зокрема зернові) та метали. Завдяки відкриттю навігації в портах, в лідери по обсягах експорту вибилася залізна руда – 33,6 млн т, зростання на 89%, у порівнянні з 2023 роком. А тепер — що ж це все означає. Україна вивозить, переважно за кордон, сировину або напівсировину, а не кінцеву продукцію. Тобто ми втрачаємо десятки мільярдів доларів від втраченої додаткової вартості на продукції. Вивезли залізну руду, а могли переробити її у себе і продати готовий метал. Вивезли насіння соняшнику, а могли продати соняшникову олію. Вивезли зерно пшениці, а могли продати пшеничне борошно. Маленький приклад. Ми веземо пшеницю в Туреччину, там її перемелюють на борошно. І Туреччина далі продає борошно в Африку. Заробляючи при цьому на доданій вартості близько 1 млрд дол. в рік. Вивезли зерно кукурудзи, а могли продати готові комбікорми, борошно та інше. Вивезли сою, а могли продати соєвий білок і комбікорми, і також інше. Є така програма державна «Зерно з України» — це гуманітарна продовольча програма, яку запустили 2022 року, в 90-ті роковини від початку Голодомору 1932—1933 років. Її мета — постачати збіжжя до найбідніших країн Африки. От у влади не вистачило розуму назвати типу "Продовольство з України". Адже в Африці — зерно не їдять, їм треба борошно для порятунку від голоду. Але ми вперто веземо їм не борошно, а просто зерно. Хтось може зауважити – мовляв, у нас війна і не до того. Але війна тут ні до чого, такий експорт був і до війни, просто цифри були трохи інші. Ми насміхаємось над Росією, мовляв, вона — бензоколонка. А самі — є також сировинним придатком. Україна не повинна експортувати сировину, ми маємо переробляти все тут, у себе, і тоді вже експортувати готову продукцію. Звичайно, це точно не сподобається Китаю, Туреччині та іншим. Але ми маємо вести агресивну політику на світових ринках. І весь цей процес має організувати українська влада. Так, збільшення постачання сировини — це не тільки помилки влади, але і вимушені кроки, у зв’язку із веденням бойових дій. Можливо. Але ж і до війни була така сама ситуація. Але владі — й досі не було коли зайнятися цим важливим питанням, бо головне завдання всіх олігархічних попередників – це освоєння (дерибан) бюджету та підготовка до наступних виборів. Україна має змінити свою економічну політику. Влада повинна направляти в потрібне річище великий бізнес. А от до малого та середнього бізнесу лізти не варто, а також — допомагати йому не треба. Він сам знає що робити, він завжди просить — просто не заважати йому. Переможемо! ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"

ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПРОТИВ (3 січня) Отримали коментар: "На жаль, у нас дуже багато розвелося роз'яснювачів і всі говорять правильно, але чомусь між собою вони ніяк не комунікують. Якщо ви дійсно хочете щось змінити — об’єднуйтесь, а не вважайте, кожен окремо, себе розумнішим за інших. Якщо ви дійсно хочете перемогти олігархат, а не просто, як багато інших, пролізти до корита, потрібно хоча б масовість протиставити їх грошам, інакше — нічого не вийде. Що не так у роз’яснювальній роботі команд: Суспільна Система, 7 кроків до Перемоги, партія Народовладдя? Усі вони, так, як і "Поступ", впевнена, що є ще й інші, говорять про згуртованість. Чому ви досі всі окремо? Справа не в “ліниво-тупих”, а у тому, що не має єдиної потужної сили, куди б ці “ліниво-тупі” могли б приєднатись, а оскільки вони розуміють, що хороша ідея, роздерта на куски, ні до чого хорошого не призведе, тому вони не можуть повірити у щирість ваших намірів, а вбачають, у кожному із лідерів цих рухів, єдине бажання — дорватись до влади. Якщо ваші наміри щирі, дійте — об’єднуйтесь і тоді побачите, що “ліниво-тупі” до вас приєднаються". Гарний коментар. Бо постій чуємо одну й ту ж мантру — треба об'єднуватись! Нібито — виглядає логічним. Якщо зробити якесь "об'єднання", то буде збільшено громадянську силу. Її потужність. Але це утопія. Ніяких об'єднань, крім тимчасових — перед виборами — не існує. І не може існувати. Об'єднання можливо лише на основі спільної ідеології й спільних інтересів. Спільні інтереси можуть бути, наприклад, — разом перемогти на виборах. Так, перемогли, а далі що? А далі кожен має вирішувати свою власну політичну програму, якщо вона є. Якщо її нема, то робити системно нічого ніхто не буде. Але якщо є, то всі ці програми будуть різні. Однакових програм і принципів практично не існує. Ідеологія — це мета і шлях її досягнення. Саме ідеологія і є головним фактором створення потужної громадянської сили. Як проходить зростання громадянської сили? Пропагуються головні тези ідеології. Ті громадяни, які її підтримують, можуть приєднуватись до такої сили. Якщо до громадянської сили будуть приєднуватись ті, хто не згоден з основними ідеологічними принципами такої сили, то будуть шкодити. Наприклад, ми, "Поступ", виступаємо за ліквідацію демократичної системи влади й заміну її на Громадянську республіку. Питання: хтось чув ще хоч одну якусь організацію, яка б виступала за такий підхід, щоб прибрати олігархію? Ми також не чули. То з ким об’єднуватись і для чого? Щоб потім, всередині такого об'єднання, почалися безперервні дискусії щодо вірності шляху "Поступу". Тому і неможливі ніякі реальні об'єднання між різними організаціями, якщо вони ідеологічні. Іноді можливим є поглинання однієї іншою. І то — не колективно, а — індивідуально. Де рішення, про прийняття в нову організацію (яка поглинає), вирішується індивідуально по кожному. При цьому — має бути припинене членство в організації, де був раніше. Тоді створюється громадянська сила, а не аморфне збіговисько якихось симпатиків. Яке буде ні на що не здатне, крім вічних розмов про наступні вибори із подальшим пшиком. Але співпраця замість об'єднання — можлива і потрібна. Переможемо! ЗА ВЕЛИКУ УКРАЇНУ! "Поступ"