За Українську Церкву🇺🇦

⚖️ Єпископ ПЦУ відправлений під варту за фіктивні хіротонії. «Відкрита церква» на чолі з Думенком не втомлює дивувати. Івано-Франківський міський суд 19 лютого ухвалив рішення тримати під вартою єпископа Ужгородсько-Хустської єпархії ПЦУ Кирила на 60 діб – до 17 квітня. Священнослужителя підозрюють у масовому видаванні фіктивних документів про рукоположення в сан диякона, що нібито дозволяло військовозобов’язаним уникати мобілізації.За даними слідства, єпископ Кирило особисто супроводжував «ставлеників» до територіальних центрів комплектування у церковному вбранні для підтвердження їхнього статусу. Підозрюваному інкримінують ч. 1 ст. 114-1 КК України. У разі внесення застави у розмірі 232 960 грн, він зобов’язаний залишатися в межах Закарпатської області, здати закордонні паспорти та не контактувати зі свідками.Синод ПЦУ ще у листопаді 2025 року відсторонив єпископа від управління єпархією, обмежив його права на звершення таїнств та видачу офіційних документів про належність до духовенства.

Архієпископ Сумський і Охтирський УПЦ КП Никодим (Кобзар)Дорогі у Христі браття та сестри! Щиросердечно хочу подякувати всім, хто відгукнувся на наше звернення та підтримав нас у нелегкий і напружений час для нашої громади, коли «представники ПЦУ» погрожували фізичним знищенням нашого кафедрального храму Української Православної Церкви Київського Патріархату у м. Суми. Спільними зусиллями було придбано та встановлено камери відеоспостереження на території храму, а також протипожежну систему й системи сигналізації. Загальна вартість цих систем разом із встановленням становила 58 600 грн, з яких 18 350 грн — це ваша фінансова допомога; решта була профінансована за рахунок кредитних коштів. Нині ж, під час Великого посту, ми щоденно молимося за тих благодійників, які допомогли навіть незначною сумою, адже кожна ваша пожертва — це приклад відданості та жертовності задля Бога. А Господь заповідав: «Щоб милостиня твоя була таємною; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мт. 6:4). Тож нехай кожен, хто відгукнувся, буде благословенний за свою добру справу, а Господь охороняє всіх, хто з любов’ю дбає про святиню.З глибокою подякою та молитвою за васАрхієпископ Сумський і ОхтирськийНикодим (Кобзар)

Донецький митрополит ПЦУ Сергій Горобцов, як приклад атипастирського служіння - не пастир, а наймит!Ще біснуватий путін не добився від України, щоб вона віддала йому Донецьку область, ще там живуть наші люди, а воїни героїчно боронять край, а от митрополит Сергій Горобцов давно здав Донецьку єпархію ПЦУ та втік зі своєї кафедри ще чотири роки тому! Горобцов зробив прекрасний подарунок путіну та гундяєву, який на Москві давно мабуть оцінили. Якщо з історії Церкви ми маємо яскраві зразки сумлінного та навіть жертовного виконання пастирського обовʼязку, як наприклад, митрополит Київський священомученик Макарій, то є і інші, протилежні приклади, коли архієреї і не думають про те, щоб офірувати себе на благо Богу та пастві - ось таким є митрополит Сергій Горобцов.Ми знаємо, що святий митрополит Макарій (чиї мощі нетлінно спочивають у Володимирському патріаршому соборі Києва) їхав у Середньовіччі із безпечної Литви, на свою кафедру, до своїх вірних у Киів, де було небезпечно і дорогою його вбили татари. Він свідомо постраждав за любов до своєї пастви.Тепер митрополит ПЦУ Сергій Горобцов все далі тікає зі своєї кафедри, туди де зручніше, спокійніше, більше грошей. З Донецької області він чкурнув у Дніпропетровську ще тоді, коли її значна територія була незайнятою російськими агресорами, коли в Краматорську було відносно спокійно. Горобцов переїхав до Дніпра, ближче до грошей відомого кримінального авторитета «Наріка». Як тільки в Дніпрі запахло небезпекою, владика Горобцов намалювався у Києві. Записує палки патріотичні промови на тлі не ним збудованих храмів! Він, як справжній горобчик, стрибає, де поживніше - з гілки на гілочку, з дерева на дерево, а на пастирський християнський обовʼязок йому начхати. Сьогодні Сергій Горобцов розгорнув свій «фронт», не на життя, а на смерть у Києві - у туркцькій фесці благословляє та трохи не сам зрізає болгаркою двері в храмі УПЦ. Звісно, боротися з «русскім міром» вигідніше у Києві, ніж підтримувати словом, і ділом і навіть своєю присутністю знедолену паству, наших героїчних військових на Донбасі.Хотілося б запитати у митрополита Епіфанія Думенка, який є в ПЦУ правлячим архієреєм Києва: а що робить у його єпархіі Сергій Горобцов? Він уже став вікарним архієреєм Києва? Тоді нехай, як зрадник багатостраждальної донецькоі землі, не ганьбить титул митрополита Донецького та Маріупільського! До речі, якщо б це було в УПЦ КП, то Патріарх Філарет позбавив би Сергія Горобцова сану за втечу зі своєї кафедри. А Епіфанію байдуже, він сам на початку широкомасштабної російської агресіі 2022 року, сповнений страху іудейського, тікав із Києва, що аж ряса заверталася!Цікаво, куди далі намилиться тікати цей далекий від монаших обітниць і пастирських обовʼязів владика Горобцов (бо ж і в Києві небезпечно) - до своєї мами в Ізраїль?❗️Не забувайте заходити на наш телеграмканал і підписуватися. Тут більше інформації 👉 https://t.me/zaukrainskucerkvu

Ще раз про ррзробника логоттипу ПЦУ, який плідно працював на РПЦ.Нестор Воля:- Всі ж розуміють, чому Чекаля ще не запросили на розмову в СБУ щодо співпраці з "Домом русского зарубежья", партнером фонду "Русский мир"?! Бо має гарного покровителя. І якщо у 202-23 я думав, що це помилка, то сьогодні - ні.Нема помилок.Розберу:1️⃣ Принципи (декларовані) Митрополит Епіфаній щодо співпраці з РПЦ і "русским міром" - Прощення можливе лише після публічного, щирого розкаяння.- Співпраця з РПЦ та її інституціями після 2014 року вважається духовною зрадою.- Апеляція до "аполітичності" є формою участі у злі.- Особлива вимога — до митців і лідерів думки, бо їхній приклад формує рамки допустимого.2️⃣ Хроніка діяльності Чекаля: від співпраці з РПЦ до "візуального кодексу ПЦУ"**- 2007–2017: участь у меморандумах, виставках, конференціях у структурах Фонду "Християнська Росія" та РПЦ за кордоном.- 2015: дизайн обкладинки Журналу Московської Патріархії зі статтею Кирила про "русскую цивилизацию".- 2019: виставка в Ріміні про мати Марію (Скобцову), оформлена Чекалем у контексті РПЦ.- 2021–2025: стає ключовим дизайнером айдентики ПЦУ, розробляє шрифтову мову, оформлює герб Епіфанія та візит Варфоломія.- Після 2022 року: не припиняє роботу над виставками в контексті "русского христианского наследия".3️⃣ Відсутність публічного покаяння- У статтях 2022–2025 років Чекаль називає свою співпрацю з російськими церковними структурами "неофітськими помилками юності". У 2014 році Чекалю було 41 рік.- Немає чіткої заяви з визнанням співучасті, назв організацій, відмежування від проросійських зв'язків.- Немає прямого вибачення перед жертвами російської агресії або громадами, які могли зазнати духовної маніпуляції через його роботи.4️⃣ Реакція Епіфанія: мовчазна легітимація**- Попри власні принципи, Епіфаній продовжує публічно співпрацювати з Чекалем.- Жодної критичної згадки або вимоги до Чекаля про покаяння з боку ПЦУ не зафіксовано.- Чекаль отримує статус "головного дизайнера ПЦУ", що зміцнює його моральний авторитет.5️⃣ Етична дилема: прощення без покаяння**- У світлі чітких принципів Епіфанія це виглядає або як інституційна сліпота, або як прагматичний компроміс.- Така ситуація підважує авторитет моральної позиції ПЦУ.- Декларування візуальної деколонізації набуває характеру симуляції, якщо її провадить людина без внутрішнього розриву з колоніальним кодом.-------------Але особисто я вважаю це лицемірством Предстоятеля.Були спроби достучатися у 2022-23.Проігноровані.https://www.facebook.com/share/p/1LVJYsNUux/?mibextid=wwXIfr

Крило має бути в тюрмі, а не в монастирі. Епіфаній Думенко відмазує закарпатського єпископа Кирила від кримінальної відповідальності за торгівлю довідок про священство для уникнення мобілізації - синод ПЦУ відправив на спокій Кірила в монастир, а він мав би вже готуватися сісти на нари.Офіційне првідомлення ПЦУ: Заслухавши звіт Комісії Священного Синоду для вивчення стану справ в Ужгородсько-Хустській єпархії, утвореної згідно з Розпорядженням №74 від 13 листопада 2025 р., беручи до уваги прохання Преосвященного Кирила про звільнення його на спокій, а також відповіді на питання та пояснення від єпископа Кирила (Михайлюка), які він особисто надав під час засідання Священного Синоду, після докладного обговорення отриманої інформації було констатовано наявність істотних канонічних порушень з боку єпископа Ужгородського і Хустського Кирила, що в сукупності завдає значної шкоди Церкві. Синод вирішив звільнити єпископа Кирила (Михайлюка) від управління Ужгородсько-Хустською єпархією на спокій. У зв’язку з цим владика Кирил також був виключений зі складу синодальної Комісії з питань канонізації святих. Місцем перебування на спокої для єпископа Кирила (Михайлюка) визначений Чоловічий монастир святого великомученика Пантелеймона у с. Шипинці Чернівецько-Буковинської єпархії.Нагадаємо, що наприкінці минулого року Львівське управління СБУ розслідує схему видачі фіктивних посвідчень священнослужителів Православної церкви України (ПЦУ) військовозобов’язаним чоловікам для ухилення від мобілізації. У матеріалах справи вказано, що сан священника або диякона могли незаконно отримати 25 чоловіків.«Керуючий (єпископ) Ужгородсько-Хустською єпархією ПЦУ Кирил за грошову винагороду організував видачу військовозобов’язаним особам фіктивних посвідчень про духовний сан диякона або священника, вирішенні проблемних питань у клієнтів з працівниками ТЦК, шляхом переконання посадових осіб ТЦК у їх намірах мобілізувати осіб з числа дияконів чи ієреїв ПЦУ. Використання вказаних посвідчень створювало у працівників ТЦК хибне уявлення про приналежність вказаної категорії осіб до духовенства, яке нібито не може брати участі у бойових діях», – сказано в одній з ухвал Галицького районного суду Львова. Іншими ухвалами цього ж суду слідчі СБУ отримали доступ до документів, зокрема до записів телефонних дзвінків людей, які фігурують у справі.Слідчі підозрюють, що єпископ ПЦУ організував та впровадив механізм перешкоджання законній діяльності ЗСУ, залучивши до схеми інших чинних та колишніх священнослужителів. За цим фактом відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.114-1 КК України (перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань). Сан диякона або священника могли незаконно отримати 25 чоловіків, серед яких мешканці Львова, Стрия, Івано-Франківська, Закарпаття. Досудове розслідування кримінального провадження триває.❗️Не забувайте заходити на наш телеграмканал і підписуватися. Тут більше інформації 👉 https://t.me/zaukrainskucerkvu

Як ви думаєте, хто на фото? Це 1979 рік, Одеська духовна семінарія.На день народження годиться робити подарунки. От і наші читачі вирішили зробити приємне вчорашньому імениннику, предстоятелю ПЦУ митрополиту Епіфанію, надіслали це чудове фото. На ньому у колі друзів майбутній митрополит Рівненський Даниїл, а на той час - випускник семінаріі Богдан Чокалюк. Він же справжній батько Епіфанія Думенка.Типова ідилія тих часів: на столі на газеті нарізана ковбаса, шпроти, чарки. Треба віддать належне, бачимо ще й кіножурнал!Як співав Скрябін:Старі фотографії на стіл розклади,Дитячі історії смішні розкажиІ справжнім друзям не забудь, подзвониБо добре чи зле, з тобою завжди вони.Ми, як майбутні біографи предстоятеля ПЦУ, усвідомлюючи його непересічну роль у житті українського Православʼя, раді зробити внесок у вивчення його славетного творчого та життєвого шляху. Дякуємо небайдужим читачам за шану до владики Епіфанія та памʼять про його батька.❗️Не забувайте заходити на наш телеграмканал і підписуватися. Тут більше інформації 👉 https://t.me/zaukrainskucerkvu

І тут виникає не лише моральний, а й репутаційний ризик: коли найпомітнішими стають заяви про “гоніння” у ситуаціях, де проблеми пов’язані з українським законодавством, дисциплінарними або майновими конфліктами, — а історія священника, який у неволі саме за вірність Україні й власній Церкві, не стає предметом такої ж послідовної публічної адвокації.Питання, які  (на мою думку) вже неможливо обійтиЯ не знаю всього, що робиться непублічно. Можливо, якісь кроки відбуваються тихо. Але якщо сім’я каже, що не має навіть елементарного контакту, тоді автор колонки має право поставити кілька прямих запитань — без ультиматумів, але й без самообману.Чому тема “гонінь” звучить вибірково?Чому вона найчастіше піднімається тоді, коли йдеться про конфлікти окремих кліриків з українським правом або суспільною реакцією, — і значно рідше тоді, коли є колонія, вирок, ізоляція і фактичне переслідування окупантами?Чому історія отця Костянтина не стала міжнародним кейсом захисту?Якщо є можливості комунікації з міжнародними релігійними й правозахисними середовищами — чому ця історія не звучить там системно? Де публічна вимога його звільнення? Де регулярне нагадування про нього як про цивільного полоненого?Чому представники і симпатики УПЦ у США не говорять про нього вголос?Чому в дискусіях про релігійні свободи та “переслідування” ця історія не стає центральною — як доказ того, що окупація карає за вірність Україні й відмову прийняти анексію?Як поєднується теза “ми поза політикою” з відсутністю видимої підтримки свого священника?Отець Костянтин, за словами рідних, проявив вірність насамперед церковній громаді та єдності Київської митрополії УПЦ, не прийнявши окупаційну владу і нав’язувану “анексію” під РПЦ. Якщо це не привід для пастирської присутності — то що тоді є пастирською присутністю?І нарешті: що саме зроблено — і чому про це не можна сказати хоча б мінімально?Навіть якщо багато чого не можна виносити в публічний простір, елементарні речі можливі: контакт із матір’ю, слово підтримки, чіткий сигнал, що людина не залишена.Ці питання — не для того, щоб “побити”. Вони для того, щоб повернути реальність у фокус. Бо тиша в таких історіях дуже швидко перетворюється на вакуум, а вакуум завжди заповнює чужа інтерпретація.Мінімум відповідальності — і мінімум людяностіУ цій ситуації йдеться не про піар і не про політичні кампанії, а про мінімум пастирської й людської відповідальності:публічний знак підтримки (навіть короткий) — що священника не забули;системний контакт із родиною;зрозуміла комунікація щодо кроків із правозахисними структурами та державними механізмами щодо цивільних полонених;і просте “ми — з вами”, сказане вчасно.Бо лист із колонії — це не “інформаційний привід”. Це нагадування про межу, за якою слова втрачають сенс. І про те, що справжня ціна вірності вимірюється не в пресрелізах, а в тому, чи залишає спільнота людину саму тоді, коли їй найтемніше.А запитання з листа — дуже просте і дуже важке:“Ваше Блаженство, а Ви знаєте, що я у в’язниці?”Фінансову підтримку отцю Костянтину та його мамі можна надіслати на картку.Реквізити:Світлана Павлівна Максімова4731 2196 1856 1710❗️Не забувайте заходити на наш телеграмканал і підписуватися. Тут більше інформації 👉 https://t.me/zaukrainskucerkvu

Сьогодні, 23 січня, свій 97-й день народження відзначає Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет - Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату, духовний лідер, Першосвятитель і символ багаторічної боротьби за духовну свободу України.У цей благословенний день ми, архієреї, духовенство і вірні Київського Патріархату, складаємо щиру смиренну подяку Богові за дар Вашого життя, за Ваше багаторічне патріарше служіння, за мудрість, духовність, мужність і непохитну вірність Христовій Церкві та українському народові.Життєвий шлях Вашої Святості - це шлях жертовного служіння Богові, Церкві й Україні. Ви увійшли в історію як духовний провідник Української нації, як той, хто у вирішальні моменти новітньої історії України підтримував народ ділом, словом і молитвою. Зокрема, Ваші молитви і патріарше благословення у час російської агресії, стало джерелом сили, надії й духовної єдності для мільйонів українців. Особливим свідченням Вашої величі стали особисті подвиги і жертовність у боротьбі за автокефалію Української Церкви. Ваші слова про свободу і незалежність як найбільший дар для України стали духовним дороговказом для цілого покоління. Ваші молитви за Батьківщину й українських воїнів і сьогодні є міцним духовним щитом, що підтримує наш народ у час важких випробувань.Ваша Святосте, у цей урочистий день молитовно бажаємо Вам міцного здоров’я, кріпості духу і тілесних сил, миру душі та невпинної Божої благодаті. Нехай Господь Бог благословляє Ваші першосвятительські труди, а Пресвята Богородиця покриває Своїм чесним омофором.Молимось за Вас, щиро вітаємо і дякуємо Господу Богу за Ваше життя та служіння.Многії та благії літа, Ваша Святосте!

Але дивним чином, як і у випадку з храмом Живоносного джерела, на шляху до вирішення проблеми виникають все нові й нові перешкоди.Нам чудово відомо, яку концепцію спротиву обрано. І як у цій концепції сформувалося своєрідне «світсько-емпешне партнерство». Не маючи можливості прямо і публічно перешкодити звільненню Лаври від русміра, наші опоненти роблять все можливе для того, аби Лавра не могла повноцінно діяти як український монастир. Щоб було якнайменше богослужінь. Щоби печери та мощі святих не були доступні для українських паломників та української молитви.Аби водночас на всіх нарадах і в усіх доповідних записках розповідати про те, що ПЦУ «не хоче, не бажає, не спроможна». Колись ті самі наративи активно просувала попередня очільниця з питань релігій Олена Богдан, яку за це Павло Лебідь називав «мудрая женщіна». Її було звільнено, але концептуальний підхід пошуку приводів для всіляких зволікань і затягувань, щоби дати можливість МП якнайдовше лишатися в Лаврі, а ПЦУ якнайменше дозволяти розвивати її саме як український монастир - залишився і діяв.І те, що з боку ПЦУ ці проблеми не виносилися на загал - не означає, що їх не було і нема.Лавра має бути монастирем, який разом з музеєм у співпраці зберігають і примножують наш духовний і культурний спадок. Але не музеєм, де монастирю і монахам відведена роль експонатів та аніматорів. І де МП нібито нема, але він звідти ніяк не хоче виходити і продовжує тримати багатьох за непомітні, але міцні ниточки…

«Служба внєшнєй развєдкі» Рашки тут учора перднула в борошно… Гнила кантора моральних уродів путіна розродилася базарною, благанною заявою проти Константинопольського патріарха Варфоломія Архондониса!🤦‍♂️Навіщо Рашистська Підерація🇷🇺+🏳️‍🌈 вона ж росія, тобто - Мокша, публікує такі заяви (аналіз)?Цей документ пояснює, навіщо Російська Федерація через свої державні структури публікує різкі та провокативні заяви релігійного характеру. Мова йде не про релігію як таку, а про інструмент гібридної війни.1. Легітимізація агресії проти УкраїниРФ намагається заднім числом виправдати агресію проти України, подаючи автокефалію Православної церкви України як результат «змови Заходу». Таким чином війна подається не лише як політична, а як «цивілізаційна» або «сакральна».2. Тиск на країни БалтіїУ подібних заявах навмисно згадуються Литва, Латвія та Естонія. Це робиться для залякування російськомовного населення, створення напруги між громадами та підготовки інформаційного ґрунту для майбутніх звинувачень у «утисках віруючих».3. Атака на Константинопольський патріархатМосква втратила можливість домінувати в православному світі канонічно, тому перейшла до дискредитації. Замість богословських аргументів використовується мова демонізації та змови, що підриває авторитет Вселенського патріарха.4. Вплив на внутрішню аудиторію РФТексти написані емоційною, істеричною мовою, розрахованою на масову внутрішню аудиторію. Мета — спростити картину світу до примітивної схеми «ми — добро, вони — зло» і мобілізувати населення.5. Сигнал іншим помісним церквамТакі публікації є попередженням іншим православним церквам: підтримка Константинополя або української автокефалії матиме наслідки. Це елемент тиску і залякування.Висновок: Це не випадкові емоційні заяви, а елемент координованої інформаційної операції. Віра використовується як зброя, страх — як інструмент, а хаос — як бажаний результат.Чому росія використовується саме така лексика:1. Загальний контекстПублікації з різкою релігійно-апокаліптичною лексикою є елементом гібридної інформаційної війни. Вони не мають богословської чи дипломатичної мети, а спрямовані на психологічний вплив, мобілізацію та залякування.2. Навіщо використовується така лексика (по пунктах)Демонізація замість аргументаціїВикористання слів «антихрист», «диявол», «зло» дозволяє уникнути раціональної дискусії. Демон не є опонентом — з ним не сперечаються, його знищують. Це знімає потребу щось доводити.Мова секти, а не церквиЦя лексика не є богословською. Вона апокаліптична, радикальна та чорно-біла. Такі формулювання характерні для культів і добре працюють на страх, покору та сліпу віру.Активація архетипів страхуЗгадки про антихриста, кінець світу і вселенську змову активують глибинні страхи. Людина реагує емоційно, минаючи критичне мислення.Дегуманізація ціліКоли людину називають демоном або антихристом, вона перестає сприйматися як людина. Це створює моральне виправдання для будь-якого насильства проти неї.Перенесення відповідальностіЗамість визнання поразки або втрати впливу використовується риторика змови, спецслужб і «темних сил». Це дозволяє уникнути відповідальності за власні помилки.Орієнтація на внутрішню аудиторіюТекст не адресований міжнародній спільноті. Його ціль — внутрішній споживач, радикальні та маргінальні групи. Тому відсутні докази, логіка та дипломатична мова.Навмисне зниження рівня дискусіїПровокаційна лексика змушує опонента виправдовуватися і переводить дискусію в хаос. Це руйнує серйозний формат обговорення і грає на користь автора заяв.3. Висновок: Така лексика є ознакою не сили, а слабкості. Вона свідчить про втрату аргументів, контролю та легітимності. Коли закінчуються факти і право, починається апокаліптична риторика.❗️Не забувайте заходити на наш телеграмканал і підписуватися. Тут більше інформації 👉 https://t.me/zaukrainskucerkvu