Повідомлення telegram каналу - @zarajskyblog

«Палітурник» – Бріджит Коллінз.
(видавництво КСД)
… Чи хотіли б ви позбутися якось своїх спогадів – про якісь події чи про свої вчинки?... Я, напевно, ні. Я скоріш жалкую за тим, що не зробив, ніж за якимись вчинками чи щодо подій із мого життя…
Емметт Фрамер живе у світі, де у простих людей книги вважаються чимось капець яким поганим, а палітурники, які їх оправляють, для них щось на кшталт чаклунів і відьом.
Але доля повернулася так, що син простого фермера тепер має стати підмайстром старої палітурниці та навчатися ремесла, про яке ніколи навіть і не думав. У якийсь момент він дізнається, чим насправді є палітурництво, і це викликає у нього гостре неприйняття та протест.
Проте у нього немає вибору, бо палітурництво – це не те, чого можна навчитися, а дар, якого не можна позбутися. Дар, який дозволяє допомагати іншим людям. Дар, який інші палітурники перетворили на джерело наживи та влади над людьми.
На жаль, усе закінчується так, як і починалося – вкрай неочікувано.
Стара палітурниця, яка мала стати його вчителькою, помирає, а Емметт Фрамер стає підмайстром того, хто бачить у цій професії тільки наживу та грабує бібліотеку старої палітурниці, коли її тіло ще навіть не охололо.
Дуже скоро Емметт дізнається, що серед тих книг, що бути в бібліотеці старої, була і книга з його ім’ям…
Я пишу цей відгук, щойно закривши останню сторінку «Палітурника» авторства Бріджит Коллінз. І навіть не знаю, що про неї сказати. Її початок інтригує, а далі… Хлопець живе своє життя, яке складається для нього вкрай дивно та несподівано. Й емоції та відчуття, які намагається передати авторка, теж такі. Я, наприклад, не зміг би писати на півсторінки, як пахне болото чи ліс, а от головний герой усе це відчуває.
Якщо, читаючи офіційну анотацію до «Палітурника», ви очікували прочитати чергову фентезі, боюсь, ви будете розчаровані. Бо ця книжка взагалі не про магію чи пригоди – вона про почуття. Почуття двох людей, які свого часу вирішили зробити так, аби перестати про них пам’ятати… Однак усе склалося не так, як гадалося…
Для авторки книги палітурництво й усе, що з ним пов’язано – це лише форзац, у який вона оправила свою розповідь про кохання та внутрішню трагедію двох людей.
На жаль, як на мій погляд, вона зробила це вкрай грубо. Книжка з гарним початком, цікавою ідеєю, але вкрай простим закінченням.
І це при тому, що сама ідея та сюжет заслуговували на цілу серію книг. Можливо, вона дасть початок серії фанфіків, чиї автори будуть талановитіші за авторку оригіналу.
Однак особисто я дещо розчарований. Прочитавши початок книжки, я очікував чогось більшого, враховуючи динаміку та стиль, у якому він був написаний.
Моя оцінка 6/10.