«Кров Геркулес» – Жасмін Мас.

Скажу відразу: «Кров Геркулес» авторства Жасмін Мас (видавництво «КСД») – найнезвичніше фентезі, яке мені доводилося читати.

Бо ну вона перевернула все з ніг на голову і звичайні та звичні моменти виставила в дуже незвичному світі.

Отже, у світ людей, умовно в поточну нашу буденність, повернулися Титани. Які почали тупо знищувати всіх людей, які бачать у своїй досяжності.

Щоб протистояти Титанам, грецькі боги повертаються з забуття. При цьому вони не просто повертаються з забуття, а очолюють і стають керівниками людської цивілізації, яка в той момент уже занепадає.

Тож Боги стають панівним керівництвом в людській цивілізації та встановлюють свої правила й закони.

При цьому паралельно у Богів була війна між собою – між умовно «світлими» (Олімпійцями) та трошки «темненькими» (Хтонічними).

«Темненькі» начебто програли й зараз роблять брудну роботу, вбиваючи Титанів, коли ті своїми діями зазіхають на світ людей – або Богів.

Ну і сторона, яка програла, як ви розумієте, дуже хоче реваншу.

Проте є одна біда.

Всі Боги володіють якимись надсилами. Кожен своєю, і кожна така сила унікальна. Сили Олімпійців більш «мирні», та загалом теж можуть спричиняти смерть. Сили Хтонічних здебільшого «гроб-гроб-кладбіще» – смертельні за замовчуванням.

Однак при цьому Боги дуже фігово розмножуються. Дітей народжується вкрай мало, і це основна проблема. Так, навіть не чистокровних дітей, коли бог/богиня сходиться із людиною, достобіса мало. У всіх Богів.

Тож складається паритет.
Олімпійців у 10 разів більше, ніж Хтонічних богів. Але здібності Олімпійців не такі агресивні, як здібності Хтонічних. І при цьому Олімпійці не дуже бійці. Хтонічні ж боги агресивні й хочуть реваншу.

Алексіс – звичайна людська дівчинка, яка не знає, хто її батьки, і живе у прийомній сім’ї. Пізніше в цю сім’ю вселяють ще й хлопчика, який стає її названим братиком.

Прийомні батьки не люблять цих дітей, та знущаються з них, в терплять їх тільки тому, що за них дають талони на їжу.

Діти голодують і мерзнуть. У якийсь момент їхня прийомна мати помирає за загадкових обставин, а Алексіс у її смерті звинувачує прийомного батька.

Та замість звільнення від знущань діти опиняться на вулиці. Бо прийомна мати мертва, батько в буцегарні, а трейлер, де вони жили, конфісковують як місце злочину.

Тож діти починають жити в лісі, як безхатьки, в якихось коробках і харчуються з тих талонів, які їм продовжує видавати держава.

Таким чином у їхньому житті мало що змінюється. Хіба що зникають побиття та знущання, проте залишаються голод і холод.

Бідосі мерзнуть і схожі на скелети, але продовжують навчатися в школі, де потерпають від булінгу однокласників. При цьому Алексіс – геній математики, якого ще ніколи не було в цій школі.

Поки що все захопливо, так? :)

У момент, коли вона складає випускний іспит із математики й підписує його своєю кров’ю (мммм…) – усе починає йти не так.

З’являються Боги, забирають її з іспиту та кидають у бій на арені Колізею, не пояснивши НІХРІНА.

Відгук, на жаль, вийшов довший ніж обмеження Телеграма у 4000 знаків, тож продовження читайте за посиланнямhttps://zarajsky.org/krov-gerkules-zhasmin-mas.html