Грантові партнери, які беруть нас у консорціум, навіть коли я чесно розповідаю, як ми стагнуємо.

Нові потенційні донори, як Allianz. Кажуть, нас порекомендував якийсь Нобелівський лауреат на якійсь крутій конференції. Я навіть не знаю до кінця, як це відбулось. Але дивно й приємно думати, що десь без нас говорять про нашу роботу й радять нас підтримати.

Чи новий поселенець, який роками вів архівну історію свого життя. І тепер прийшов до нас із цим подарунком. Із досвідом, текстами, спостереженнями, які ще треба прочитати й осмислити.

Чи голова тергромади, який сповідує екологічні цінності, має власну візію розвитку територій і вже багато чого робить. Приходиш поговорити про можливий пілот, а знаходиш цілий простір для співпраці.

Це трохи розхитує моє відчуття, що все зависло. Бо я вже втомився, а хтось саме зараз готовий включатись. Хтось бачить перспективу там, де я поки бачу переважно накопичені проблеми.

Мені зараз дуже потрібні такі зустрічі.

«Ти виглядаєш як переможець!»

Кажуть, чоловіки довго памʼятають компліменти. Можливо, тому, що їм роблять їх нечасто.

Цей запамʼятався. Мені сказали його на одному зі зʼїздів. І це було доволі неочікувано.

І це добряче підтримує. Особливо коли так каже стороння людина, яка просто спостерігає за тобою збоку. Поки ти сам у голові ведеш облік усього, що не витягнув.

Робіть компліменти чоловікам! Та просто робіть компліменти. Кажіть людям хороше.

Гімна і так вистачає.

Сподіваюсь на краще

Що здоровʼя хоча б буде тримати. Моє тіло буде функціональним, мій розум — світлим. Моя діяльність — продуктивною.

Проєкти розвиватимуться. Люди надихатимуть. Оточення не задовбуватиме. Життя триватиме.

І що я потроху навчуся визначати це «на сьогодні досить». Залишати сили на сімʼю, на себе, на щось, що не треба запускати, координувати й рятувати.

І дай Боже дожити нарешті до миру.

Велика дяка ЗСУ за те, що тримаєте цей світ на своїх плечах.

Здається, саме ви, особливо ті, хто тримає рубіж у тій дірі в землі, і є стрижнем усієї цієї цивілізації, яку трясе й колише.