КАФЕ | заходь на каву

Може, хтось уже читав щось із цього?Збираю нову книжкову підбірку — і, здається, завтра знову не втримаюсь: замовлю ще одну партію книжок 😂«Південний полюс» — завтра першою піду саме по неї 🫶🏻Окрім історій життя й професійної літератури, обожнюю читати про експедиції.Раніше читала «У розрідженому повітрі» — книга просто розірвала.(Якщо цікаво — можу окремо поділитись, бо досі в мені живе.)«Остання дівчина» — дуже хочу взяти по передзамовленню.Мене глибоко чіпляють історії жінок, які ще з дитинства виборюють право на себе, на гідність, на життя.Такі книги довго звучать усередині.«Під скляним ковпаком» теж давно в списку — але, мабуть, залишу на наступний раз.Якщо читали — поділіться враженнями, дуже цікаво почути живу думку.Я вже трохи книжок прикупила, а завтра — фінальний забіг.Якщо врахувати, що кожна в середньому по 500 грн, то це вже маленький книжковий статок залишено у видавництвах 😂А ви що читали останнім часом, поділіться 🙌🏻Обмін книжками — це завжди трохи про душу і дуже про нас.

Привіт вам з понеділка — від мене і мого садовоцтва 😂Як ваші вихідні?У мене сьогодні день м’якого входу в роботу. Прислухаюсь до себе, що хочеться, що викликає напругу — і дію з турботою, без тиску.• доробляю задачі, які зависли з минулого тижня• віддала фідбек на одну навчальну програму — можливо, буде цікава співпраця з університетом (поки в процесі, але викладання мене не відпускає))• нарешті посадила кріп і базилік — стояло те насіння кілька тижнів, аж нарешті дійшли руки• і ще знайшли старий вазон — такий самий, як у мене вдома. Вирішила його відживити! Якщо знаєте, як краще доглядати — напишітьА ще сьогодні нарешті син пішов в школу — після хвороби. І я видихнула 😂😂 зробила чайок, їм кіш (рецепт треба?) і дивлюсь серіал. Якщо цікаво, поділюсь назвою 😉Загалом — хочеться ділитись тут не ідеальним, а справжнім. Простим, своїм, таким, як є.Як вам такий формат? Заходить? Напишіть, будь ласка, пару слів — дуже чекаю зворотного зв’язку. Бо якось тут тихо стало, а мені хочеться живого діалогу🤩

ти не зламана — ти просто довго не відчувала теплапост про ті досвіди дитинства, які здавались «нормою», але змінили тебе. і які можна перепрожити з любов’ю.деформуючий досвід, який ми не завжди усвідомлюємо — але який формує усе наше «доросле» життяє щось набагато тонше, ніж очевидна травма.це коли тебе не били, не кричали, не принижували — але в тебе всередині дірка.ти просто не відчуваєш, що тебе любили.ніби все було нормально. але ти виросла з думкою:«зі мною щось не так», «мене не бачать», «я маю все робити сама, бо ніхто не витримає моєї слабкості».це — не про драму.це — про тишу, в якій ти нікому не заважаєш.ти просто зникаєш, щоб тебе не залишили.і вже в дорослому житті це проявляється:— у гіперконтролі, неможливості розслабитись,— у стратегії «я сама» навіть тоді, коли хочеться ніжності,— у зв’язках із владними людьми, бо це «знайоме»,— у втомі, яку не можна дозволити собі відчути.а ще — у тому, як ми проживали бідність.не сам факт нестачі, а фрази:«нам нічого не світить», «як ми виживемо», «нам ніхто не допоможе».і ти виростаєш із внутрішнім світом, у якому немає місця для надії.травма — це не подія.це те, що відбувається всередині тебе, коли поруч немає того, хто витримає твій біль 💔і коли ти починаєш дорослу роботу над собою — через тіло, свідомість, розуміння — ти ніби повертаєшся туди, в той момент, і вперше кажеш собі: «я є. і я достатня»це процес.але кожен крок у ньому — повертає тебе до живої тебе.⸻якщо цей текст тебе торкнув — просто побудь із ним.можеш написати мені, якщо хочеш розібрати щось своє — в безпеці, в глибині, в підтримці ❤️

поділилася цим в інстаграмі —і хочу поділитися тут. бо і таке було в мене…іноді здається, що всі навколо давно вже себе знайшли.будують. заробляють. творять.живуть у задоволенні.а ти — ніби осторонь.спостерігаєш.і не розумієш: де твій шлях?у мене теж був такий період.усі навколо здавались реалізованими.а я — ніби зависла в питанні: «що далі?»і тоді з’явився ритуал.вареники.я ліпила їх щодня.у тиші. з теплим тістом у руках.і це дивним чином заспокоювало.потім я подумала: а що, як?..спробувала продавати.і це спрацювало.мене помітили.я відчула, що маю цінність.що можу.зараз я в іншому місці.я — психолог, коуч.працюю з іншими людьми, іншим глибинами.але суть залишилась:я допомагаю створювати життя.і я дуже хочу, щоб ти мене почула.ми часто бачимо тільки чужу точку Б.яскраву, впевнену, красиву.але забуваємо:шлях до неї — це не лінія.це зигзаги.це сумніви, вареники, експерименти.ти не зобов’язана знати все одразу.достатньо дозволити собі йти.пробувати. помилятись. шукати.і одного дня ти скажеш:“це воно. моє. справжнє.”а твоя історія…може початися з малого.з тіста на пальцях.з любові до себе.з дозволу просто бути.

Пам’ятаєте мій попередній пост про біг?Тоді я справді пробігла — 700 метрів.Для когось це дрібниця, а для мене — маленька перемога.Мій чоловік щодня долає 3000 метрів. І я, дивлячись на нього, подумала: «А чому б і мені не спробувати так само?»І знаєте, я справді пробувала ще.Наступного разу пробігла 1100 метрів. Бігала кілька разів. І щоразу трохи більше.Але з кожним забігом усе частіше ловила себе на думці:Чому я це роблю?Мені справді хочеться бігати? Чи я просто хочу довести, що можу — бо інші можуть?Бо «так правильно». Бо «це корисно». Бо «всі так роблять».А потім я згадала, як кайфую від йоги.Як відчуваю себе живою, коли катаюсь на велосипеді чи плаваю.І запитала себе:А чи обов’язково доводити щось через біг, якщо моє тіло вибирає інше?Мені стало якось спокійно всередині.Так, я передумала.І знову злилася з каналу.Було трохи соромно.Я прожила це.І з часом поділюся ще глибшими відкриттями, але зараз хочеться нагадати собі й вам:Спроби — це не провал.Спроби — це пошук себе.Іноді ми пробуємо не своє, щоб з ще більшою ясністю повернутись до того, що дійсно наше.І це теж шлях.Цінний. Справжній. Живий.А ви колись ловили себе на тому, що робите щось просто тому, що «так треба» — хоча душа обирає інакше?

неочікувана книга, яку мені подарували буквально на пероні 5 днів тому ❤️‍🔥прочитала її — і хочу поділитися з вами, адже це надзвичайно цінне відкриття для мене!«єдина жінка в кімнаті» — книга, яка відкриває очі на два важливі аспекти. про один я розповім в іншому пості, а зараз хочу поділитися тим, що для мене важливо зараз — про те, як ми, жінки, іноді знецінюємо себе, коли опираємось на вимоги інших.ця книга про те, як часто ми забуваємо про себе, намагаючись відповідати чужим вимогам і стандартам. ми прагнемо великих результатів, ми хочемо досягти величі, і це чудово. але іноді цей шлях веде до того, що ми втрачаємо себе, слідуючи чужим уявленням і вимогам, забуваючи про те, що насправді важливо саме для нас.я бачу це у своїй практиці. багато жінок приходять до мене, коли ніби все роблять «правильно», але відчувають, що не живуть своїм життям. всі зовнішні досягнення і успіхи, які бачать інші, здаються їм «суперсилою», але у цьому процесі часто забувається те, що справжнє — внутрішнє. і воно найчастіше приховане.геді ламарр, головну героїню цієї книги, дуже довго переконували, що її сила полягає тільки у її красі, у зовнішніх досягненнях. і, звісно, це приносило їй успіх. але це лише частина її особистості, частина того, що світ був готовий бачити.🙌🏻 чому ми дозволяємо світу бачити тільки одну частину себе? чому ігноруємо глибину, яку носимо всередині? чому не дозволяємо собі бути повністю собою?книга показує, що справжня сила — це поєднання того, що ми показуємо світові, і того, що ми носимо всередині. і коли ми починаємо поважати свою внутрішню силу і проявляти її, ми відкриваємо для себе нові горизонти. саме так ми починаємо будувати життя, яке не тільки відповідає нашим амбіціям, але й залишається справжнім.необхідно довіряти не лише тому, що ми бачимо в очах інших, але й тому, що ми бачимо в собі. як тільки ми це зрозуміємо, ми не тільки почнемо масштабувати своє життя, але й станемо справжнім прикладом для інших.і от тепер хочу запитати вас: як ви вважаєте, чому ми іноді боїмося показати світу свою глибину? як часто ви відчуваєте, що знецінюєте себе, слідуючи чужим очікуванням? поділіться своїми думками в коментарях. для мене це важливо — адже тут, за кавою, ми разом будуємо нове розуміння себе та світу навколо.

Я – ЖІНКА: таємниці справжньої себеМетафорична жіноча зустрічЗдається, ти вже знаєш про себе все. Але іноді губишся у думках, очікуваннях інших, ролях, які обрала або які нав’язало життя.Але хто ти насправді?Запрошую тебе в тепле коло жінок, де ми через метафоричні карти зануримося у глибини себе. Це можливість відкрити свою внутрішню силу, зрозуміти, що керує твоїм вибором, і почути власний голос.Для кого ця зустріч?✔️ Для тих, хто хоче глибше зрозуміти себе.✔️ Хто готовий чесно подивитися на свої думки, очікування і реальність.✔️ Хто прагне підтримки, натхнення і сили внутрішнього світу.Що ти отримаєш?✨ Усвідомлення, як ти себе бачиш і як це впливає на твоє життя.✨ Можливість переосмислити вагу чужої думки.✨ Контакт із твоєю справжньою сутністю — сильною, прекрасною, успішною.Це більше, ніж зустріч. Це подорож до себе – з любов’ю, повагою і ніжністю.До 10 учасниць – камерна, довірлива атмосфера.📅 Дата: 08.02📍 Місце: студія Sunny Face✍️ Реєстрація: залишай коментар або напиши мені в особисті @Yuliia_KhlopovaЗнаю, що минулого разу дехто з вас не встиг потрапити на гру. Тому зараз – ваш шанс. Ловіть можливість.На відео – частинка атмосфери з попередньої зустрічі. Ці моменти для нас зберегла Люда ❤️

Знаю, що сьогодні вже 15 січня, але завжди є люди, які ще не зробили цього, або ті, хто хоче повторити. І це я 😂 Тому зробила підсумки знову!І вам пропоную таку корисну коучингову практику: 1. Рефлексія: Оцінка минулого рокуВиділіть 10-15 хвилин, щоб зафіксувати свої досягнення, навіть якщо вони здаються маленькими. Запитайте себе: • Що я досягла в 2024 році? • Які моменти принесли мені радість і задоволення? • Як я виросла як особистість? 2. Визначення уроківПройдіться через ситуації, які не виправдали очікувань, і подумайте, що з цього ви можете винести: • Які труднощі я подолала? • Що я можу змінити чи покращити в майбутньому? 3. Складання списку цінностейНапишіть список своїх головних цінностей. Що для вас важливо в житті?Нагадаю, що такі факти як здоров’я, сім’я, кар’єра — це не цінності, а сфери життя. Вони можуть бути пріоритетами, але не цінностями.Якщо потрібен список і короткий тест на цінності — напишіть в коментарях, і я зроблю окремий пост.Перевірте, чи відповідають ваші дії вашим цінностям. 4. Визначення цілей на 2025 рікНапишіть 3-5 великих цілей на наступний рік, розділених на досяжні етапи. Найкраще використати метод SMART: • Що саме я хочу досягти? • Як я вимірюватиму свій прогрес? • Які ресурси мені потрібні? • В який час я цього досягну? 5. Планування дійНапишіть конкретні кроки, які потрібно зробити для досягнення кожної з цілей. Розбийте їх на щомісячні чи щотижневі завдання, щоб не перевантажувати себе.Цей пункт є найголовнішим, бо без нього нічого не вийде!Для тих, хто наважиться написати все в коментарях, дам коучингові підказки та рекомендації 😉