Прикольний кейс зі Стокгольма.

Там фактично віддали кафе в управління штучному інтелекту. Він займався закупками, постачальниками, залишками, операційкою.

І дуже швидко почалась класика ресторанного бізнесу: перезакупи, зайві товари, тисячі серветок і рукавичок, гроші заморожені на складі, а продажі цього всього не покривають.

І проблема тут, як на мене, не в тому, що AI тупий.

Проблема в тому, що йому сказали: «керуй кафе», але не дали нормальних рамок.

Не сказали:
скільки максимум можна закупити;
який має бути food cost;
який допустимий залишок;
скільки товар може лежати;
яка має бути обертаємість;
де він може приймати рішення сам, а де має питати людину.

Будь-який нормальний керівник, побачивши, що продажів мало, а склад росте, просто зупинив би закупку.

А AI, якщо йому не поставити рамки, може дуже системно і дуже ефективно робити дурню.

Оце, мабуть, і є головний висновок.

Штучний інтелект реально може сильно допомагати в ресторанному бізнесі: рахувати, прогнозувати, контролювати закупки, food cost, зарплатний фонд, залишки.

Але спочатку людина має правильно побудувати систему.

Бо AI без KPI — це просто дуже швидкий менеджер без досвіду.