На додачу до цих розмислів відзначу важливий нюанс примічений свого часу американським політологом Рендалом Швелером у його праці 2006 року «Загрози без відповіді», в якій загалом досліджується процес формування «передвоєнних рішень» і концентрації зусиль державами у відповідь на потенційні загрози.

Умовне «балансування», яке означає симетричні відповіді на загрози виявляється практично неможливим для демократичних держав з високим ступенем фракціоналізації. Держава, розбита на конфліктуючі політичні фракції просто не здатна до швидкої відповіді, особливо у разі серйозної загрози. Чому?

У демократичній державі так чи інакше зовнішня загроза потрапляє під величезний фільтр цілої низки акторів і сама система «довго і нудно» вирішує: от ГРУшники підпалили нам чергові склади десь в ФРН. Це що взагалі? Як на це реагувати? Як зробити так щоб знову так не було???

Єдиної жорсткої відповіді немає, а точніше - вона тоне у внутрішньополітичному середовищі. Бо приготовлена до такого сценарію дій «інша сторона» (пак Рашка) консолідована всередині для таких рішень значно краще, як і для протидії наслідкам. РФ знає що Захід буде «перестраховуватись» і «обирати найвідповідальніші опції», тому завідомо формує лякливий контур що підштовхує до дуже уявного реагування замість реального агресивного наглого контрудару. В якості зразка - передана недавно росіянами на адресу західних країн заява про те, що у разі блокади Калінінграда вони будуть мочити в сортирі усіх ядерною зброєю. «Щоб ви даже не рипались бля».

Демократичні ж держави існують в форматі, який по суті дозволяє нормально вести війну чи агресивне протистояння лише з іншими демократичними фракціоналізованими державами, але аж ніяк не з консолідованими гравцями.

І саме тому колективний Захід (уже давно навіть не існуючий) буде чекати ще багато позорних сторінок, що більше він буде далі чіплятись за існуючу нині політичну рамку себе як за явище яке не може бути змінене навіть під тиском обставин. Політична рамка нинішньої західної політики - програшна вдовгу і нікого не стримує в середній перспективі. А отже, тестувати її будуть все більше і більше.