Прочитала книжку «Вибір Елоїз» і послухала розмову авторки Олени з Наталкою — і в моїй голові склався відгук про книжку, хочу поділитися з вами.Це книжка про юність, про складність сприйняття свого дому — і того, який фізичний, і того, який носиш із собою. Головна героїня Елоїз вирушає в подорож із подругою з рідного Львова, щоб відпочити кілька днів взимку серед красивих ландшафтів. Та якось випадково опиняється в стосунках із красивим і старшим на кілька років Джошем — без грошей і без орієнтирів, в іншій країні.Вона шукає себе, тікає від мами і першого кохання, від батька, який покинув її ще в дитинстві.Авторка вклала у персонажів частку свого досвіду, своїх почуттів та емоцій, подекуди — уривки зі щоденника. Це не автобіографічна книжка, але саме завдяки цим емоціям — таким близьким нам темам дорослішання й пошуку себе — дуже легко відчути спорідненість із героїнею.Олена — авторка-садівниця, але та, яка йде на порив: десь сіє, і коли зійде рослинка — тоді пише. Це дуже гармонійно з її особистістю, виглядає органічно. Не дивно, що вона також пише поезію. А процес написання вона описала дуже влучно: «як плела вінок, і все замкнулося наприкінці».Елоїз протягом книжки шукає відповіді сама в собі. Подорож тут і фізична, і внутрішня. Героїня не отримує прямих відповідей — усі другорядні персонажі теж у сірій зоні, ніхто не підштовхує і не роздає філософських порад. Вона переосмислює весь свій досвід здалеку від дому, приймає світ таким, яким він є, і робить свій вибір — бо це її досвід. А ми вже можемо погоджуватися з ним чи ні.Це дуже хороша література досвіду, почуттів і вибору. Мені дуже радісно, що її написала українська авторка, що це перша книжка нового видавництва «Beagle» — і я точно чекатиму ще.