Трохи порефлексую тут.В березні 22го року ракета повністю розбила дім родини моєї рідної сестри під Києвом. Вони з племінницями мали бути там, але на щастя, напередодні чоловік сестри майже насильно загрузив її і дітей в машину і вивез за кордон.Цей дім був, так би мовити, нашим родинним гніздечком – вся оця пастораль, бесідка-веранда на подвір'ї, де за великим столом ми всі збиралися на родинні свята; побудований її чоловіком дитячий майданчик для малих, басейн, маленький домашній кінотеатр. Вони майже 20 років будували і наповнювали цей дім і подвір'я, сестра робила клумби із улюбленими квітами, постійно щось прикрашала і покращувала. В домі зберігалися всі наші родинні архіви – фотографії, бабусини статуетки, сімейна реліквія – старовинне дзеркало, всі спортивні нагороди, кубки, медалі й грамоти сестри і її чоловіка. Все це згоріло за лічені секунди, на згарищі лишилася одна єдина вціліла фарфорова чашечка. Росіяни знищують не лише матеріальне житло і речі, на які можна зібрати і заробити гроші. Вони нищать пам'ять, історію сім'ї, всі оці маленькі дрібниці, з яких складається життя кожної людини.В сусідньому будинку, який теж був знищений ракетою, заживо згоріла тьотя Галя, мама подруги моєї сестри. Чомусь тьотя Галя назавжди у моїй пам'яті закарбувалася в тому моменті, коли мені дев'ять років, і вона дає мені пакет свіжої чорниці, який привезла з дачі. Ми тоді всі жили у військовому гуртожитку на Лук'янівці – біля цього гуртожитку теж все зараз побите ракетами. Сестра і її найкраща подруга виросли і побудували поруч будинки під Києвом, щоб продовжувати дружити до старості. Тепер будинків немає, подруги розкидані по різним країнам в евакуації. Але всі мої, на щастя, живі, на відміну від тьоті Галі. В Інтернеті під мої старі чи нові відео іноді приходять росіяни, які були на мене підписані (деякі ще до 2014 року) і пишуть "ой как жалко, что такой талантлівий чєловєк став націоналістом і ударілся в палітіку". Вони навіть не здогадуються, що цей чєловєк давно вже внєпалітіки – він просто хоче знищення ракової пухлини під назвою росія, як і її метастазів у вигляді 98% населення її отруєних боліт. "Когда ви успелі так расчеловечіцца?“. В момент, коли на спогад із тим, як тьотя Галя дає мені пакет свіжої чорниці, наповз образ прикутої до ліжка хворої тьоті Галі, яка горить заживо в своєму домі, а її донька потім риє могилу у дворі і ховає те, що від неї залишилося. Мене любов ненависті навчила, як казала Леся Українка. І так, ми не можемо повернути родині Амаги сімейні реліквії, фото, улюблені речі. Але принаймні можемо відновити хоч щось. Дякую всім, що допомагаєте.