...продовження допису про алодинію під час грудного вигодовування ↖️↖️↖️

Тож картина, яку описує Дуглас, може виглядати приблизно так: повторюване механічне навантаження → локальна запальна реакція → зниження порога реакції нервових закінчень → біль у відповідь на стимули, які раніше болю не викликали.
При цьому на соску може не бути ані виразної тріщини, ані рани: запальні зміни можуть відбуватися і без очевидного пошкодження його поверхні.

Але важливо розуміти, навіщо Дуглас описує цей механізм. Вона застерігає від того, щоб болючість від легкого дотику при тривалому лактаційному болі автоматично пояснювали центральною сенситизацією — посиленою реакцією центральної нервової системи на больові сигнали — або ноципластичним болем, тобто болем, який пов’язують зі зміненою обробкою больових сигналів і який не вдається достатньо пояснити пошкодженням тканин чи ураженням нервів.

На думку Дуглас, у частини жінок причина такої болючості може бути локальною: тканина соска продовжує зазнавати механічного навантаження, запалення підтримується, а нервові закінчення через це починають реагувати на слабші стимули. Саме тому вона наголошує, що локальну сенситизацію — зміну реакції нервових закінчень безпосередньо в запаленій тканині — не слід плутати з центральною сенситизацією, тобто змінами в обробці больових сигналів на рівні центральної нервової системи.

Дуглас також критикує використання для пояснення такого лактаційного болю категорій «гіпералгезія» і «функціональний біль».
Гіпералгезія — це сильніший, ніж очікувалося, біль у відповідь на стимул, який і за звичайних умов є болючим. Функціональним болем традиційно називали біль, який не вдавалося достатньо пояснити структурними змінами.

Дуглас не заперечує існування цих больових феноменів. Критика стосується їх використання як пояснення стійкого лактаційного болю в ситуаціях, коли явної причини під час звичайного огляду не видно, але локальна механічна причина все ще може існувати.

При цьому тут немає суперечності із самим визначенням IASP. Як ми вже розібрали вище, алодинія описує характер реакції на певний стимул. Розбіжність стосується іншого: чому ця реакція виникла і що саме потрібно лікувати. І переконливих досліджень, які б остаточно відповіли на це питання саме у жінок із болем під час грудного вигодовування, поки що немає.

Позиція Дуглас — це запропонована механобіологічна модель і критичний огляд наявних даних. Рекомендації ABM щодо лікування алодинії також спираються переважно на непрямі дані та експертну думку.

У самому протоколі ABM зазначено, що доказів щодо причин і лікування персистентного, тобто стійкого болю, пов’язаного з грудним вигодовуванням і тривалістю понад два тижні, недостатньо (Berens et al., 2016). Тому при болючості від легкого дотику важливо не лише описати цей феномен як алодинію, а й шукати, що може спричиняти або підтримувати біль:

🏷 чи немає повторної механічної травматизації соска;
🏷 як виглядає сосок одразу після завершення годування малюка, чи немає вираженої деформації або компресії;
🏷 чи правильно підібрана воронка молоковідсмоктувача і чи не надто сильний вакуум;
🏷 чи немає дерматиту, вазоспазму, запального, інфекційного процесу або іншої причини стійкого болю.

Якщо конкретну причину болю знайдено, саме вона стає основною мішенню допомоги. Алодинія в такій ситуації може описувати одну з особливостей болю, але не замінює встановлену причину і сама по собі не визначає лікування.

Є й цікаві дані про те, що можуть мати значення індивідуальні відмінності в больовій чутливості.

У дослідженні Lucas et al., 2021 брали участь 60 жінок після пологів. У статистичний аналіз кількісного сенсорного тестування та генетичних даних увійшли 56 учасниць.
Дослідники провели кількісне сенсорне тестування — за допомогою стандартизованих стимулів перевіряли реакцію на дотик, тиск та повторювану механічну стимуляцію.
Серед іншого оцінювали динамічну механічну алодинію — біль у відповідь на дуже легкий рух по шкірі. Для цього використовували м’який пензлик: ним проводили по шкірі й оцінювали, чи виникає біль.
Паралельно жінки оцінювали інтенсивність болю в грудях і сосках через 1, 2 та 6 тижнів після пологів.
Крім того, дослідники перевірили кілька поширених генетичних варіантів, які потенційно можуть бути пов’язані з больовою чутливістю. Серед них були два варіанти гена OXTR — rs53576 та rs2254298. OXTR містить інформацію для утворення рецептора окситоцину, а окситоцинова система бере участь не лише в лактації, а й у роботі нервової системи та регуляції больового сприйняття.
Варіант OXTR rs53576 був статистично пов’язаний із вищими оцінками болю в грудях і сосках протягом перших шести тижнів після пологів.
Інший варіант — OXTR rs2254298 — був пов’язаний із більшою ймовірністю динамічної механічної алодинії. Загалом таку реакцію виявили у дев’яти жінок; шість із них мали досліджуваний варіант rs2254298.

Це не «ген алодинії» і не доказ того, що генетична відмінність спричинила біль. Дослідження показало статистичний зв’язок, а не причинно-наслідкову залежність. Результати підтримують гіпотезу, що індивідуальні відмінності в больовій чутливості можуть мати значення для того, як жінка переживає біль під час грудного вигодовування. Але визначити з цього дослідження причину болю конкретної жінки неможливо. Аналіз був вторинним, вибірка невеликою, а результати потрібно підтвердити в значно більших дослідженнях.

Отже, алодинія під час грудного вигодовування існує. Але це характеристика болю, а не готовий діагноз із відомою причиною та стандартною схемою лікування.
В однієї жінки біль можуть підтримувати повторне механічне навантаження та локальне запалення. В іншої можуть мати значення інші механізми або індивідуальні особливості больової чутливості. А іноді різні чинники можуть поєднуватися.
Тому важливий не лише сам факт болючості від легкого дотику, а вся картина болю. Саме з детального анамнезу, огляду матері й дитини та спостереження за годуванням рекомендує починати й ABM (Berens et al., 2016).

До кого звертатися?

Консультант із грудного вигодовування може оцінити процес годування: прикладання, положення дитини, можливе механічне навантаження на сосок, зміни його форми після годування, використання молоковідсмоктувача та інші чинники, пов’язані з лактацією.

Але виражений або стійкий біль потребує також медичної оцінки.

Почати можна із сімейного лікаря або акушера-гінеколога, бажано того, хто має досвід роботи з проблемами лактації. Якщо є зміни шкіри, може знадобитися консультація дерматолога. Якщо локальні причини не пояснюють біль і є підозра на порушення больової чутливості або ураження нервової системи — невролога.

Тому алодинія — не кінцева відповідь на запитання «чому мені боляче?», а важлива характеристика болю, яка допомагає шукати відповідь далі. Важливо зрозуміти, чому така больова реакція виникла саме в цієї жінки, що її підтримує і на що з можливих причин ми можемо вплинути.

Джерела:

International Association for the Study of Pain (IASP). Terminology.

Berens P., Eglash A., Malloy M., Steube A. M. et al., 2016. ABM Clinical Protocol #26: Persistent Pain with Breastfeeding. Breastfeeding Medicine.
Український переклад.

Lucas R., Zhang Y., Walsh S. J., Starkweather A., Young E., 2021. OXTR rs53576 Variation with Breast and Nipple Pain in Breastfeeding Women. Pain Management Nursing, 22(3), 369–376.

Douglas P., 2022. Re-thinking lactation-related nipple pain and damage. Women’s Health.

#консультант_з_гв
#біль_в_соску
#біль_в_грудях

***
Підписатись на канал

***
Instagram ГВ | cон | батьківство
Instagram коучинг | НЛП | психологія
Threads