🕌«Тисяча осяйних сонць» Халед Госсейні ☀️✨Цитати Як стрілка компаса завжди вказує на північ, так і звинувачувальний палець чоловіка завжди вказує на жінку. Завжди.
Це книга, яку хочеться забути, як страшний сон, але водночас і пам'ятати, яка реальність для жінок в Афганістані.Примусове заміжжя дітей, насилля, приниження, заборона навчатися та працювати, виходити з дому без супроводу чоловіка, мати власну думку та право голосу. Звучить жахливо, правда? А для багатьох жінок це реальність. І від цього страшенно боляче. Важко усвідомити, що такі речі відбуваються у 21 столітті. Автор вкотре розповідає про долю свого народу, цього разу через історію двох жінок, чиї життя переплітаються на фоні трагічних подій: отруйний шлейф совітів, жорстоке правління Талібану, голод, руйнування кварталів та життів невинних людей.Попри важкі теми, книга читається легко і від неї неможливо відірватися. Це жахлива і водночас прекрасна історія не лише про жорстокість та страждання, але й про силу материнства, відданість, віру, підтримку та добро. І найголовніше — надію. Надію на мирне життя та голос жінок, яких так довго намагалися змусити мовчати.Однозначно 5/5⭐. Це надзвичайно важлива книга про жінок, які мають бути почутими.#відгук
Але я знаю, як дев'ятирічних дівчат видавали за чоловіків, старших за твого жениха на двадцять років. Усі ми знаємо. А тобі скільки? П'ятнадцять? Для дівчинки це добрий, певний вік для шлюбу.
Лайло, люба, єдиний ворог, якого Афганістану не здолати, — він сам.
— Ну, ти ж знаєш.— Знаю що?— Що моє серце належить тобі одній.
...побачити врешті-решт, що краса й утіха не були недосяжними речами. Навіть для таких, як вони.
...кожна сніжинка — це зітхання згорьованої жінки десь на світі. Що всі ці зітхання линули до небес, збирались у хмари, а тоді розбивалися на дрібнесенькі часточки, що безгучно падали на людей унизу. Як нагадування про те, як страждають жінки, як ми, — казала вона. — Як безгучно ми терпимо все, що випадає нам. Вона й уявити не могла, що людське тіло може знести стільки побоїв, з такою жорстокістю і такою регулярністю — і надалі функціонувати. Лайла живе далі. Тому що знає, що врешті-решт це все, що в її владі. Жити далі — і вірити.
«Тисяча осяйних сонць» Халед Госсейні #цитати
«Яскраві роки» Соналі Дев ✨Цитати Життя. І оком не змигнеш, а воно вже минуло. Пристрасть. Нудьга. Прожите. Втрачене. Врешті, це лише крихти, що застрягли в шпаринах пам'яті. Залишки смаків на язику.
Це історія про силу минулого, яке не можна виправити, але яке завжди носиш із собою. Про теперішнє, яке потрібно проживати, а не перечікувати. Про сім'ю та правильні рішення, які ніколи не бувають однозначно правильними. Про пошук себе. Про любов до рідних, улюбленого хобі і найголовніше — про любов до себе.Історія розповідає про трьох жінок: бабусю, невістку й онуку. Вони абсолютно різні, але їх об'єднує любов одна до одної.Бінду більшу частину свого життя присвятила родині: вона була вірною дружиною, турботливою мамою та доброю бабусею. Але все змінюється, коли минуле знову стукає у двері у вигляді спадку — мільйона доларів від таємничого чоловіка, що спонукає її віднайти загублену версію себе.Еліша є якорем у своїй родині, але сама щодня бореться на роботі за омріяну посаду, яка з кожним днем вислизає крізь пальці. Вона мусить подолати упередження та віднайти власне щастя. Каллі найбільше у своєму житті любить власну сім'ю і додаток, який вона створила для людей із тривожністю, таких, як вона сама. Коли додаток опиняється під загрозою, вона готова на все, щоб його зберегти — навіть, якщо це означає добровільно відправитися на побачення, аби затестити застосунок для знайомств.Це був абсолютно новий досвід для мене — я ще не читала жодної книги з індійськими мотивами. Мені дуже сподобалося. Жваво. Щиро. Тепло. Смішно. Зворушливо. Моя оцінка: 3,75⭐ (виправдовувати зраду — не ок). Кінцівка для мене була поспішною й залишила кілька відкритих питань. Але книга цікава і в кінці є запитання для обговорення, що дуже зручно, адже обговорити там є що.#відгук
«Живі та здорові» Бейлі ХаннаТропи:💜 Маленьке містечко 🪻 Ковбойський роман💜 Буркотун та сонечко🪻 Віднайдена родина💜 Від неприязні до кохання 🪻 Зцілення та другий шанс на життя Тут між людьми існує довіра, і ми підемо на війну один за одного, навіть не знаючи, чому.
Люблю читати історії, де сім'я завжди на першому місці — незалежно від того, хто правий. Від них віє затишком, добротою та чимось надзвичайно рідним. Ця історія саме така. Як і герої, котрі стоятимуть горою за тих, кого люблять.Дуже чуттєво і сильно прописано зцілення головних героїв. Це розбивало серденько, але вони зуміли подолати всі страхи та перешкоди. Вони стали опорою та підтримкою одне для одного, що врешті-решт змінило не лише їхнє життя.Вона — сонячне світло цього ранчо, що приносить світло в ті частини мене, які я думав, що завжди буду тримати в темряві.
Кохання Остіна та Сесілі дуже лагідне, ніжне й турботливе. У деяких моментах я ледве стримувала сльози. Проте були й свої мінуси, тому моя оцінка — 3,5/5⭐. Залюбки читатиму інші книги із серії.#відгук
«Приборкати страх. Досвід "морського котика"» Брендон ВеббКнига більш схожа на мемуари з дрібкою мотиваційних фраз, аніж на військову психологію. Я очікувала зрозуміти, як приборкати той дратівливий страх, а отримала безліч історій з життя автора. І навіть їм я не дуже вірила. Ну, ніяк не можу повірити, що можна відлякати акулу силою думки та погляду. Або ж озброєних афганців лише вигуками та нахабністю. Я могла би сказати, що це просто не моя історія, але насправді книга об'єктивно погано написана. Дуже багато непотрібних історій та роздумів автора, які написані в хаотичній послідовності. І багато води, а не важливої інформації.Книга простояла на полиці три роки і ця інформація для мене виявилась застарілою. З розряду «так це ж було вже». За цей час я прочитала «Дисципліна - це свобода» та «Стійкість: тяжко виборена мудрість». І вони були в рази кращі і корисніші для мене. Моя оцінка: 2/5⭐. Можливо, планка була занадто високою, адже я прочитала чимало такої літератури.#відгук#прочитати_непрочитане
Вау. Вау. І знаєте що? Ще раз вау!Нонфік про українську зброю та місії, а написаний, як крутий голівудський бойовик? Ух, це прекрасно.Книга «Чим воюватимуть у третій світовій» Романа Романюка - яскравий приклад сили та розуму української нації. Поки росіяни обстрілювали мирних людей, українці виробляли дрони для знищення їхнього флоту. Не маючи достатньо своєї зброї для нормальної відсічі, вони виготовляли та удосконалювали нову зброю. І це не було легко, але вони змогли. Росіяни не очікували такого, тому на них чекав великий сюрприз: потоплений крейсер, вигнання зі Зміїного, «хлопки» на росії, атаки наших дронів на Кримський міст та бухти. І це тільки те, що написано в цій книзі, а скільки ще залишилось поза сторінками. «Щоб мати перевагу на війні, головне — не зупинятись в оновленні й удосконаленні техніки. Це буде в прямому сенсі смертельною помилкою». Мені сподобалося, що текст читався легко й цікаво попри велику кількість назв техніки та термінів. Книга дає можливість зазирнути трішки ширше на видатні операції та дізнатись:▫️ Що стоїть за видатною фразою «руский воєнний корабель...». ▫️ Як один Vampire розбив цілу групу «Вагнера». ▫️ Чому «Баба Яга» - найбільший страх росіян на полі бою. ▫️ Як росіяни тікали зі Зміїного або ж «жест доброї волі». ▫️ Як морські дрони настрашили росіян у Чорному морі. Моя оцінка: 5/5⭐. Це чудова книга про те, як українські інженери, військові та волонтери за кілька років створили зброю, що змінила хід російсько‑української війни.#відгук#нонфік_який_я_рекомендую
Йооооой, я не очікувала, що мені так сподобається!Перша книга була непоганою, але не зовсім моя історія. А ось від другої книги я не могла відірватися, поки не прочитала до кінця. І опісля сиділа з дурнуватою посмішкою і намагалась відпустити героїв.Ці книги продаються навіть в Аврорі і на перший погляд - це просто банальна історія кохання популярного барабанщика та ведучої невеличкого музичного шоу. Але це набагато глибша історія. Історія про внутрішніх демонів, травми, булінг, прощення, зцілення, про другий шанс, який не вилікує, але дасть надію.Це історія про кожну людину, яка стикалась з чимось поганим у своєму житті, але зуміла вистояти. І якщо зараз не виходить впоратися, то це та історія, яка показує, що так не буде вічно і нормально просити про допомогу.Розі та Адам ❤️🩹 Моє серденько боліло через те, що їм довелось пройти. Але які ж вони милі та сильні разом! Їхні переписки, увага, турбота - це так прекрасно!Ось таких книг я дуже потребувала у підлітковому віці, але тішуся, що навіть зараз змогла пережити всі емоції з цією серією. Чекатиму на третю книгу 🥰Хоч ставлю хештег #відгук, але це не повноцінний відгук, а лише враження відразу після прочитання. А ви вже читали історію про Розі та Адама?
Не знаю, в який момент я почала скуповувати книги і не читати їх, але зараз озирнулась – і на полиці понад 100 непрочитаних книг. Це не було б бідою, якби не один малесенький нюанс: переважно це нонфік, який не так швидко читається.І зараз я розумію, що деяка інформація мені вже застаріла або ж просто нецікава. А якщо брати художню літературу, то начебто і хочеться прочитати і колеться. Тому вирішила поки нічого не купувати (хоча сьогодні принесла 2 новенькі книги, та, я собі вірю) і читати свої непрочитані. Почала з легкого - «Приборкати страх. Досвід "морського котика"» Джона Манна та Брендона Вебба. Книга простояла три роки на полиці і ось вже тут я розумію, що раніше це було б вау, а зараз просто нормально.Що вийде з цього експерименту — побачимо-побачимо, але я дуже сподіваюся зменшити кількість непрочитаного і зняти цей гріх із душі😅Мені дуже цікаво почути вашу думку про непрочитані книги, які роками стоять на полиці: чи маєте таку проблему і як загалом до цього ставитеся?#прочитати_непрочитане
Дуже важливо чути й говорити про військових. Читати їхні думки або ж просто історії з фронту. Прислухатися до них. Бо потім може бути пізно. І врешті-решт нести пам'ять про них. Має залишитися принаймні пам'ять.Розповім вам історію. Літо 2023-го. Я майже всю ніч писала інтерв'ю, поки був зв'язок із військовим. Він через брак часу записував голосові, а я тоді довго розшифровувала й складала докупи той матеріал. Тієї ночі я неначе прожила кожну мить його історії. І це було нелегко, адже чоловік пройшов Азовсталь, полон, а потім знову повернувся на службу. Але історія вийшла сильна, як і він сам.23 січня 2024 року він загинув. Залишилося лише інтерв'ю і спогади. Пам'ять — це все, що ми маємо.Цілі батальйони залишилися в моїй пам'яті. Але я продовжувала працювати, бо могла допомогти іншим. Минулого року, у січні, нові втрати остаточно мене зламали. Відтоді я не змогла взяти жодного інтерв'ю. Але продовжую дослухатися до них і читати книги, які вони пишуть. Бо немає більшої подяки, ніж чути їх та поважати їхню історію й біль.Дякуйте військовим, говоріть із ними, слухайте їх. І пам'ятайте про тих, кого вже немає.
📚«Різдвяна книгарня» Дженні Колґен Це одна з тих книг, які хочеться читати неспішно і бажано з чашкою какао. Не звертати увагу на реальний світ, а насолодитися різдвяною метушнею, старими вуличками, розповідями про книги і смішними та незграбними ситуаціями персонажів.Усе, чого вона хотіла, - утекти від свого життя, і то було її найпотаємніше бажання.
Це історія про Кармен, яка втратила свою роботу і будучи «невдахою» у своїй сім'ї, переїздить до ідеальної сестри, щоб допомогти врятувати занедбану книгарню. Допомогти літньому чоловіку, який застряг у минулому та сховався від проблем за книгами, не помічаючи, як втрачає все. Кармен починає життя з чистого аркуша. Це дається їй нелегко, але на цьому шляху вона знаходить справжню себе та своє покликання, усвідомлює цінність родини й самого життя. Скажу відверто: герої та любовна лінія мені не дуже імпонували. Я не розуміла причини таких чвар і ворожнечі між сестрами. Не відчула повноцінного примирення, хоч воно й відбулося само собою. Не сильно зрозуміла, де взялося те кохання і вибір любовних ліній в авторки кожного разу мене дивує, але я щоразу повертаюсь до її книг через тепло та комфорт. Святкова атмосфера дуже яскраво передана і це зачаровує. Дуже сподобалось читати про красиві вітрини книгарні, про те, як власники прикрашали свої крамниці, про вечірки та ярмарки, про сніг та какао.Моя оцінка: 3,5/5⭐. Я провела з цією історією затишні вечори й відволіклась від реальності, чому дуже тішусь! І наостанок:Усі дні особливі. Кожен день маємо відчувати як велику благодать, яку ми маємо нести в усе, що робимо, щоб жити в мирі й допомагати одне одному.
#відгук
TGLIST.COM.UA
