✨«Зубри» Катерина Зінов'єва ⛰5/5⭐ Мотивація — це завжди основа основ: хоч у гарній історії, хоч у реальному житті, яке, власне, теж було історією, просто ще не розказаною.
У кожної людини є своя мотивація, а у героїв цієї книги - стати популярними письменниками. Тож вони вирушають на письменницький інтенсив у віддалений карпатський котедж під наставництвом успішного куратора. Тиждень творчих завдань, які мають допомогти віднайти натхнення та вдосконалити власне письмо. Гори, ліс, можливість писати так, як хочеться, вечірні посиденьки з вином. Здавалося б, що могло піти не так?Легка, невимушена атмосфера змінюється, коли письменники знаходять анонімний рукопис, який описує персонажів дуже схожих на них самих. Але такими, якими вони не дозволяють себе бачити іншим: вразливими, зламаними, слабкими.І це був би дурний жарт, якби не згадка смерті одного з них. До того ж через негоду світло зникає, дороги розмиває і вони залишаються замкнені в хатині, без можливості втекти. Все, що їм залишається — вижити.Але скажу відразу: не все так, як здається з першого погляду. Ох, і закрутила пані авторка! Я бралася за цю книгу з острахом, адже зазвичай не читаю напружені історії, але тепер переконалася, що читатиму все, що вона напише. Її твори читаються легко, навіть рівно, але фінал завжди — вибух мозку. І це чіпляє.Хоч це не мій жанр, та книга мені дуже сподобалася. Красива мова, хороший гумор, повне занурення в історію та героїв. А вони мені неабияк полюбилися у своїй неідеальності. Обережно: після цієї книги захочеться все кинути й вирушити в Карпати. Але не на письменницький ретрит 🐒#відгук
«69 спецій для серця» Андрій Гудима4,5/5⭐Ніяка праця не варта витраченої секунди, якщо вона не приправлена головною спецією з тих, що описані тут. Люби готувати. Люби життя.
Дивовижно, як навіть не знаючи автора, можна відчути тепло та щирість, які він випромінював — лише через сторінки книги. І так несправедливо й боляче, що такі люди гинуть від рук російської нечисті.Автор так і не побачив свою книгу, але встиг розповісти про різні трави та спеції, які підходять для підсилення смаку, лікування, профілактики й навіть пристрасті. Він переконав мене придбати ступку для перетирання спецій, а не купувати вже готові в пакетиках. Я виписала чимало спецій, на які тепер буду полювати. Тепер хочу спробувати коріандр зі стравою з гарбуза, приготувати аджику з келихом вина в руці (а я навіть його не п’ю), зробити пасту з нуля, запекти часник і намазати його на житній хліб, а також помити волосся відваром із шавлії. Пан Андрій нагадав знову пити воду з яблучним оцтом і підказав, що можна замінювати оцет на куркуму чи іноді мед. І я геть забула про горіхи, залиті медом — тепер зроблю їх знову й спробую підсмажити з сіллю, як написано в книзі. Для мене, людини, яка не дуже вміє готувати й не розбирається у всіх цих спеціях, ця книга була надзвичайно корисною. А ще вона легка, з нотками гумору та життєвої філософії. Книга прекрасна, зверніть увагу.#відгук
«Кохання наново» Лорен АшерЗаради деяких людей варто й ризикнути.
Ця історія знайшла мене в потрібний час. З нею я плакала, сміялась, тішилась і раділа. Вона зуміла викликати в мене безліч емоцій і залишити з величезною посмішкою на обличчі. Історія Хуліана та Далії непроста. За нею ховаються втрати, горе, необдумані вчинки та прикрість за них і вічні "що якби". Але також: дружба, підтримка, прощення, зцілення та беззаперечне кохання. І як же це було красиво та чуттєво! Той випадок, коли троп "другий шанс" справді виправданий. Звісно, його могло зовсім не бути, але хто не робить помилок? Особливо в ситуаціях, які нам не підвладні. Атмосфера маленького містечка та сім'ї була дуже затишною. Зокрема зв'язок Хуліана і його мами, який мене надзвичайно потішив. Страшенно мило бачити такі близькі стосунки між рідними. Спочатку було важко зосередитися на сюжеті — історія може здатися трішки затягнутою і драматичною. Але я на це не звертала уваги, адже вона мене затягнула в свій світ і подарувала ті прекрасні години відпочинку. Моя оцінка: 5/5⭐. Я просто хочу залишитись між сторінками і надалі відчувати це тепло, яке мене огорнуло, немов м'який плед. З нетерпінням буду чекати продовження серії 🫶#відгук
«Фіалки в березні» Сара Джіо3/5 ⭐ Доля завжди знаходить спосіб повернути людину додому, коли настає час.
Емілі повертається на острів Бейнбридж, де живе її бабуся, щоб відновитись після розлучення й віднайти натхнення для нової книги. А острів дарує їй шанс виправити минуле та розгадати родинні таємниці. Вона знаходить щоденник 1940-х років, де невідома жінка розповідає власну історію кохання та життя на цьому острові. Дивним чином ця історія стосується самої Емілі. Це моя четверта книга авторки і вона сподобалася мені найменше. До її книг я ставлюся, як до серіалу, який дивилась малою з бабусею по телевізору, і для мене це її родзинка. Проте ця книга для мене не спрацювала, адже історія побудована на тих темах, в яких я доволі категорична. Цієї книги могло б не бути, якби не одне фатальне непорозуміння і вибір, який за ним стоїть. Але в житті так часто буває і немає змоги прочитати своє життя наперед, як книгу, щоб дізнатись як вчинити з самого початку. Я відверто злилася на героїв, мало не кричала: «Зупинись, зворотного шляху не буде, зараз зруйнуються безліч життів!». Їхні вчинки здавалися мені незрозумілими. Але це не моя історія — лишалося тихо злитися, співчувати й радіти, що у моїй комфортній бульбашці такого немає. Ця книга прокотила мене на емоційних гойдалках і змусила замислитися про важливість вибору, про вміння вчасно зупиняти емоції та про те, як наші рішення впливають не лише на нас, а й на інших — навіть на майбутнє. І вона справді ідеальна для читання в березні — надто гарно описаний цей місяць. Хочеться опинитися на острові, йти під прохолодним вітром уздовж пляжу й милуватися фіалками в саду, які розквітають, щоб сповістити про загоєння ран.#відгук
🕌«Тисяча осяйних сонць» Халед Госсейні ☀️✨Цитати Як стрілка компаса завжди вказує на північ, так і звинувачувальний палець чоловіка завжди вказує на жінку. Завжди.
Це книга, яку хочеться забути, як страшний сон, але водночас і пам'ятати, яка реальність для жінок в Афганістані.Примусове заміжжя дітей, насилля, приниження, заборона навчатися та працювати, виходити з дому без супроводу чоловіка, мати власну думку та право голосу. Звучить жахливо, правда? А для багатьох жінок це реальність. І від цього страшенно боляче. Важко усвідомити, що такі речі відбуваються у 21 столітті. Автор вкотре розповідає про долю свого народу, цього разу через історію двох жінок, чиї життя переплітаються на фоні трагічних подій: отруйний шлейф совітів, жорстоке правління Талібану, голод, руйнування кварталів та життів невинних людей.Попри важкі теми, книга читається легко і від неї неможливо відірватися. Це жахлива і водночас прекрасна історія не лише про жорстокість та страждання, але й про силу материнства, відданість, віру, підтримку та добро. І найголовніше — надію. Надію на мирне життя та голос жінок, яких так довго намагалися змусити мовчати.Однозначно 5/5⭐. Це надзвичайно важлива книга про жінок, які мають бути почутими.#відгук
Але я знаю, як дев'ятирічних дівчат видавали за чоловіків, старших за твого жениха на двадцять років. Усі ми знаємо. А тобі скільки? П'ятнадцять? Для дівчинки це добрий, певний вік для шлюбу.
Лайло, люба, єдиний ворог, якого Афганістану не здолати, — він сам.
— Ну, ти ж знаєш.— Знаю що?— Що моє серце належить тобі одній.
...побачити врешті-решт, що краса й утіха не були недосяжними речами. Навіть для таких, як вони.
...кожна сніжинка — це зітхання згорьованої жінки десь на світі. Що всі ці зітхання линули до небес, збирались у хмари, а тоді розбивалися на дрібнесенькі часточки, що безгучно падали на людей унизу. Як нагадування про те, як страждають жінки, як ми, — казала вона. — Як безгучно ми терпимо все, що випадає нам. Вона й уявити не могла, що людське тіло може знести стільки побоїв, з такою жорстокістю і такою регулярністю — і надалі функціонувати. Лайла живе далі. Тому що знає, що врешті-решт це все, що в її владі. Жити далі — і вірити.
«Тисяча осяйних сонць» Халед Госсейні #цитати
«Яскраві роки» Соналі Дев ✨Цитати Життя. І оком не змигнеш, а воно вже минуло. Пристрасть. Нудьга. Прожите. Втрачене. Врешті, це лише крихти, що застрягли в шпаринах пам'яті. Залишки смаків на язику.
Це історія про силу минулого, яке не можна виправити, але яке завжди носиш із собою. Про теперішнє, яке потрібно проживати, а не перечікувати. Про сім'ю та правильні рішення, які ніколи не бувають однозначно правильними. Про пошук себе. Про любов до рідних, улюбленого хобі і найголовніше — про любов до себе.Історія розповідає про трьох жінок: бабусю, невістку й онуку. Вони абсолютно різні, але їх об'єднує любов одна до одної.Бінду більшу частину свого життя присвятила родині: вона була вірною дружиною, турботливою мамою та доброю бабусею. Але все змінюється, коли минуле знову стукає у двері у вигляді спадку — мільйона доларів від таємничого чоловіка, що спонукає її віднайти загублену версію себе.Еліша є якорем у своїй родині, але сама щодня бореться на роботі за омріяну посаду, яка з кожним днем вислизає крізь пальці. Вона мусить подолати упередження та віднайти власне щастя. Каллі найбільше у своєму житті любить власну сім'ю і додаток, який вона створила для людей із тривожністю, таких, як вона сама. Коли додаток опиняється під загрозою, вона готова на все, щоб його зберегти — навіть, якщо це означає добровільно відправитися на побачення, аби затестити застосунок для знайомств.Це був абсолютно новий досвід для мене — я ще не читала жодної книги з індійськими мотивами. Мені дуже сподобалося. Жваво. Щиро. Тепло. Смішно. Зворушливо. Моя оцінка: 3,75⭐ (виправдовувати зраду — не ок). Кінцівка для мене була поспішною й залишила кілька відкритих питань. Але книга цікава і в кінці є запитання для обговорення, що дуже зручно, адже обговорити там є що.#відгук
«Живі та здорові» Бейлі ХаннаТропи:💜 Маленьке містечко 🪻 Ковбойський роман💜 Буркотун та сонечко🪻 Віднайдена родина💜 Від неприязні до кохання 🪻 Зцілення та другий шанс на життя Тут між людьми існує довіра, і ми підемо на війну один за одного, навіть не знаючи, чому.
Люблю читати історії, де сім'я завжди на першому місці — незалежно від того, хто правий. Від них віє затишком, добротою та чимось надзвичайно рідним. Ця історія саме така. Як і герої, котрі стоятимуть горою за тих, кого люблять.Дуже чуттєво і сильно прописано зцілення головних героїв. Це розбивало серденько, але вони зуміли подолати всі страхи та перешкоди. Вони стали опорою та підтримкою одне для одного, що врешті-решт змінило не лише їхнє життя.Вона — сонячне світло цього ранчо, що приносить світло в ті частини мене, які я думав, що завжди буду тримати в темряві.
Кохання Остіна та Сесілі дуже лагідне, ніжне й турботливе. У деяких моментах я ледве стримувала сльози. Проте були й свої мінуси, тому моя оцінка — 3,5/5⭐. Залюбки читатиму інші книги із серії.#відгук
«Приборкати страх. Досвід "морського котика"» Брендон ВеббКнига більш схожа на мемуари з дрібкою мотиваційних фраз, аніж на військову психологію. Я очікувала зрозуміти, як приборкати той дратівливий страх, а отримала безліч історій з життя автора. І навіть їм я не дуже вірила. Ну, ніяк не можу повірити, що можна відлякати акулу силою думки та погляду. Або ж озброєних афганців лише вигуками та нахабністю. Я могла би сказати, що це просто не моя історія, але насправді книга об'єктивно погано написана. Дуже багато непотрібних історій та роздумів автора, які написані в хаотичній послідовності. І багато води, а не важливої інформації.Книга простояла на полиці три роки і ця інформація для мене виявилась застарілою. З розряду «так це ж було вже». За цей час я прочитала «Дисципліна - це свобода» та «Стійкість: тяжко виборена мудрість». І вони були в рази кращі і корисніші для мене. Моя оцінка: 2/5⭐. Можливо, планка була занадто високою, адже я прочитала чимало такої літератури.#відгук#прочитати_непрочитане
Вау. Вау. І знаєте що? Ще раз вау!Нонфік про українську зброю та місії, а написаний, як крутий голівудський бойовик? Ух, це прекрасно.Книга «Чим воюватимуть у третій світовій» Романа Романюка - яскравий приклад сили та розуму української нації. Поки росіяни обстрілювали мирних людей, українці виробляли дрони для знищення їхнього флоту. Не маючи достатньо своєї зброї для нормальної відсічі, вони виготовляли та удосконалювали нову зброю. І це не було легко, але вони змогли. Росіяни не очікували такого, тому на них чекав великий сюрприз: потоплений крейсер, вигнання зі Зміїного, «хлопки» на росії, атаки наших дронів на Кримський міст та бухти. І це тільки те, що написано в цій книзі, а скільки ще залишилось поза сторінками. «Щоб мати перевагу на війні, головне — не зупинятись в оновленні й удосконаленні техніки. Це буде в прямому сенсі смертельною помилкою». Мені сподобалося, що текст читався легко й цікаво попри велику кількість назв техніки та термінів. Книга дає можливість зазирнути трішки ширше на видатні операції та дізнатись:▫️ Що стоїть за видатною фразою «руский воєнний корабель...». ▫️ Як один Vampire розбив цілу групу «Вагнера». ▫️ Чому «Баба Яга» - найбільший страх росіян на полі бою. ▫️ Як росіяни тікали зі Зміїного або ж «жест доброї волі». ▫️ Як морські дрони настрашили росіян у Чорному морі. Моя оцінка: 5/5⭐. Це чудова книга про те, як українські інженери, військові та волонтери за кілька років створили зброю, що змінила хід російсько‑української війни.#відгук#нонфік_який_я_рекомендую
TGLIST.COM.UA
