Але я знаю, як дев'ятирічних дівчат видавали за чоловіків, старших за твого жениха на двадцять років. Усі ми знаємо. А тобі скільки? П'ятнадцять? Для дівчинки це добрий, певний вік для шлюбу.
Лайло, люба, єдиний ворог, якого Афганістану не здолати, — він сам.
— Ну, ти ж знаєш.— Знаю що?— Що моє серце належить тобі одній.
...побачити врешті-решт, що краса й утіха не були недосяжними речами. Навіть для таких, як вони.
...кожна сніжинка — це зітхання згорьованої жінки десь на світі. Що всі ці зітхання линули до небес, збирались у хмари, а тоді розбивалися на дрібнесенькі часточки, що безгучно падали на людей унизу. Як нагадування про те, як страждають жінки, як ми, — казала вона. — Як безгучно ми терпимо все, що випадає нам. Вона й уявити не могла, що людське тіло може знести стільки побоїв, з такою жорстокістю і такою регулярністю — і надалі функціонувати. Лайла живе далі. Тому що знає, що врешті-решт це все, що в її владі. Жити далі — і вірити.
«Тисяча осяйних сонць» Халед Госсейні #цитати