​​Алкоміфи #4 🤥Завжди цікаво фантазувати на тему того, як зʼявляється той чи інший алкоміф. Уявляєш себе Девідом Духовним, який в ролі агента Малдера в серіалі The X Files досліджує кукурудзяні поля, де прибульці вночі вже встигли виклали стеблами кукурудзи малюнок, що видно лише з гелікоптера, який пролітає над цим полем. Ти намагаєшся розплутати цей клубок паранормальних подій і дійти до істини. В даному випадку, мій мозок переносить мене у ранні 1990ті, коли у Києві існував, тоді ще дуже популярний, ресторан «Краків», який тримав кримінальний авторитет Віктор Рибалко на прізвисько «Рибка». І от він сидить у цьому закладі і пʼє щось з продукції Одеського коньячного заводу в бокалі типу балон, гріючи його в своїх долонях. Періодично дивитися на бокал і бачить, як по стінкам скочуються краплини напою. Потім йому приносять Хеннессі, який щойно зʼявився у київських елітних закладах і вважається піком моди і пафосу. Рибка вивчає зовнішній вигляд французького коньяку і констатує факт, що «ніжки» чи «сльози» Хеннессі стікають більш повільно, а значить Хеннессі більш якісний напій. Так цей «експрес метод» визначення «якості» по низхідній схемі переходить на озброєння всього оточення Віктора Рибалко. Далі, вже у 2000х цей алкоміф йде у маси і багато рядових споживачів використовують його у якості способу виявлення контрафактної продукції. І ось навіть зараз, я часто чую на дегустаціях питання: «А чому ви не оцінюєте ніжки на стінці келиха?» Сльози на келиху - НЕ показник якості. «Tears/Legs» залежать лише від поверхневого натягу рідини в бокалі. А він, в свою чергу, залежить від рівня алкоголю, цукру та гліцерину що містить цей напій, а не від якості чи віку. Це просто фізика, не магія.