«для всіх, кому не завадить зробити перерву» і «для тих, хто не знає, куди прямує» — такі присвяти в цих манюнь по 160 сторінок, яких я тепер обожнюю всім своїм серцем і швидше за все, перечитуватиму ще не раз, коли знов відчуватиму, що не справляюся. 🪴 «псалом для дикостворених», «молитва за соромʼязливі крони», Бекі Чемберс❤️ вид-во: Vivat📒 по-перше, це абсолютна healing literature, взірець із взірців. це твори, після яких тихенько видихаєш весь стрес і трохи розчулено розумієш: я чудовий і мене достатньо.

🙌 ця дилогія — мʼяка затишна фантастика, а саме соларпанк. соларпанк (єп, я з ним стикнулась вперше) це піджанр наукової фантастики, в якому людство побороло екологічні проблеми і живе в гармонійному суспільстві, сповненому взаємодопомоги, та юзає технології так, щоб не заважати всьому іншому живому навколо себе. планета Бекі Чемберс, Панга, постає неймовірно затишним, зеленим, пахучим місцем, в яке хочеться телепортуватись і оселитись десь ремісником чи фермером. колись мешканці цієї планети використовували роботів як основну робочу силу, але — ну, по класиці — роботи усвідомили себе, обрали життя в дикій природі, пішли власним шляхом і вже купу років не контактували з видом людей. 🫖 головні герої, сиблінг Декс (це небінарна особа), живуть своє краще монаше життя, але все одно чомусь почувають, що в них душа не на місці. тож вони вирішують дещо змінити, стати чайним монахом і.. покататись околицями в пошуках цвіркунів, звуків яких вже давно ніхто не чув. думаю, марно казати, що саме з ними на контакт випадково виходить Пречудова Крапчаста Рікенелла, робот, який обрав своєю ціллю дізнатись, що потрібно дєтям, шоб оні людям для того, аби почуватись щасливими. Декс в своєму теперішньому стані екзистенційної кризи, звісно, не найкращі кандидати на роль мудреця та учителя, але у них з Рікенеллою зрештою виходить чудовий тандем і завʼязується справжня тепла дружба, сповнена невеличких пригод та філософських розмов про прості-складні речі. 🪷 я сильно насолодилась цією історією. вона настільки заспокоює, наскільки це взагалі можливо, гладить по голові, ніжно обіймає і каже — тобі не потрібно бути бозна-чим, щоб заслужити право на визнання, на відпочинок, на паузу, на кардинальні зміни в житті, на прийняття імпульсивних рішень, зрештою, на насолоду теплим душем, смачною їжею і близькістю з симпатичними вам людьми.можна досягти вершини в своєму ремеслі і не знати, куди рухатись далі. можна бути роботом із залишковими спогадами десятків попередніх поколінь і не знати, чого ти хочеш. а можна відмахатися від себе і прийняти той факт, що життя — це процес. а в процесі ніщо не залишається незмінним. мені хочеться сильно хникати від того, наскільки вона пройшла повз наших читачів. багато кого відлякує хоча б натяк на фантастику, про попередження стосовно наявності небінарного головного героя нема що й казати.якщо ви думали, але вагались — купіть цю книжку. якщо ви вперше про неї чуєте — купіть цю книжку. вона винагородить вас устократ, це вже я вам обіцяю.#прочитала