що ж, мені дуже не сподобалась ця книжка. знайомство з єгипетською літературою не задалося — хоча, здавалось би, і тамада хороший, і конкурси інтересні. 🇸🇦 якщо про сюжет, то він крутиться навколо музики і дилеми «традиції і порядок VS розвиток і зміни». молоді люди, наші персонажі, тусуються в такому собі Агентстві Ібада аль-Мосулі (який не факт що взагалі колись існував насправді, це напівміфічна постать натхненника-сенсея) і вивчають гру на струнному інструменті уді, але більше як медитацію і молитовний стан, в який занурюєшся за допомогою музики. старий шейх, який заправляє цим всім ділом, передає вуздечку улюбленому учню Юсуфу, який, втім, має свою візію подальшого розвитку тусовки, відмінну від шейха. візія ця полягає в модернізації музикування, тяжінні до якоїсь карʼєри і прибутків, і до цього шляху хлопця схиляє іноземка Зіна, яка тут описана так, що сприймати її позитивною персонажкою не получається, як не старайся. паралельно Агентство душать ультра-консервативні мусульманські релігійні чуваки салафіти, які вважають, що музика в принципі зло і прагнуть розширити коло свого впливу будь-якою ціною…ага, а ще звучить це все зараз цікавіше, ніж воно читалось, разів так у сто.⏺️мені не сподобалась оповідь. багато хто описує її насиченою і красивою, але для мене це було черство і абсолютно ніяк. ⏺️мені не сподобались персонажі. ніхто, тупо ніхто не викликав ніяких почуттів і, думаю, це значною мірою випливає з першого. ⏺️всі жінки, які тут зустрічалися, або покірні і слухняні, або шматки мʼяса (єп, в тексті була буквальна цитата з порівнянням тіла жінки із мʼясом). 🙅‍♂️ я маю розуміння, що наші культури сильно відрізняються і тому я не можу зрозуміти багатьох нюансів і проникнутись тим, як росли і виховувались головні герої, не можу відчути так гостро головний конфлікт сюжету, але блін, зрештою, я не хочу виправдовувати себе за те, що мені щось сильно не зайшло і в дечому навіть викликало огиду (але досі постійно це роблю, бляха, бо боюся когось образити)…сама винна, накупила електронок від Анетти Антоненко. то треба тепер їх потрошки читати мабуть…і складати враження, в тому числі і такі. навіть на книжки Ахмада аль-Кармалаві, який за них отримує премії. #прочитала