У вікторіанську епоху (1837-1901р.) у Британській Імперії серед чоловіків було модним носити вуса. Часто джентльмени по кілька годин проводили перед дзеркалом, розчісуючи вуса, доки ті не ставали досить пишними, або ж відвідували спеціальні салони, де на вуса наносили віск, який надавав їм потрібної форми та блиску.Звісно ж, будь-який джентльмен любив посидіти за філіжанкою чаю, розмовляючи на філософські теми. Тут то й виникала головна проблема: пара від гарячого чаю розтоплювала віск, який стікав прямо в напій, псуючи все враження. Крім того, від частого занурення вусів у гарячий напій, вони ставали бляклими і втрачали пишність. Та й з точки зору краси та особистої гігієни це виглядало не найкращим чином.Проблему вирішили швидко - винахідник Гарві Адамс 1860 року запропонував інноваційну конструкцію чашки: зверху залишали невеликий майданчик, який повторював форму вусів. Джентльмен пив чай з невеликого отвору, а його вуса лежали на цьому майданчику цілими й неушкодженими.Новинка припала до душі власникам вусів і швидко набула популярності. Чашка для вусів стала випускатися кожною фабрикою посуду, що поважає себе.Втрачене минуле 🇺🇦