Втрачене минуле | 🇺🇦

У вікторіанську епоху (1837-1901р.) у Британській Імперії серед чоловіків було модним носити вуса. Часто джентльмени по кілька годин проводили перед дзеркалом, розчісуючи вуса, доки ті не ставали досить пишними, або ж відвідували спеціальні салони, де на вуса наносили віск, який надавав їм потрібної форми та блиску.Звісно ж, будь-який джентльмен любив посидіти за філіжанкою чаю, розмовляючи на філософські теми. Тут то й виникала головна проблема: пара від гарячого чаю розтоплювала віск, який стікав прямо в напій, псуючи все враження. Крім того, від частого занурення вусів у гарячий напій, вони ставали бляклими і втрачали пишність. Та й з точки зору краси та особистої гігієни це виглядало не найкращим чином.Проблему вирішили швидко - винахідник Гарві Адамс 1860 року запропонував інноваційну конструкцію чашки: зверху залишали невеликий майданчик, який повторював форму вусів. Джентльмен пив чай з невеликого отвору, а його вуса лежали на цьому майданчику цілими й неушкодженими.Новинка припала до душі власникам вусів і швидко набула популярності. Чашка для вусів стала випускатися кожною фабрикою посуду, що поважає себе.Втрачене минуле 🇺🇦

Та, за якою стежила вся Франція.За долею цієї жінки безперервно стежили усі французи. І зовсім не тому, що народилася за 14 років до того, як було збудовано Ейфелеву вежу. Зовсім ні! Жанна Кальман (Jeanne Calment) стала знаменитістю, оскільки... Справа в тому, що в характері французів існує деяка... мм... не вживатимемо слово "скнарість", скажімо, "скромність".Є на ринку нерухомості у Франції таке поняття, як viager.Літні люди продають свою квартиру значно дешевше за її ринкову вартість з умовою, що до кінця життя вони житимуть у цій квартирі, а покупець їм платитиме щомісячну ренту, необхідну для проживання. Так ось. Якийсь Андре-Франсуа Робін, адвокат, купив квартиру у цієї бабусі, коли їй було 90. Виплати становили 2500 франків (приблизно близько 400 доларів) на місяць.Завдяки журналістам історія потрапила в пресу, і за цією угодою із захопленням стежила вся нація. Мсьє Робін так і не дочекався новосілля та помер у віці 77 років, на той час виплативши мадам Кальман понад $180,000, що вдвічі перевищувало ринкову вартість квартири. Згідно з договором зобов'язання щодо виплати перейшли його сім'ї. Як сказав один мій приятель під час кризи 1998 року, коли всі дзвонили один одному і з'ясовували, у кого ситуація гірша: "У горі ближнього є щось веселе". Жанна стала національною героїнею.У вересні 1997 року Жанна Кальман померла. Вона прожила 122 роки і 164 дні, ставши найстарішою людиною на землі, чиє народження було підтверджено документально. За все своє життя вона не пропрацювала жодного дня, витрачаючи час на такі захоплення як теніс, плавання, велосипеди, катання на роликах, гра на піаніно та походи в оперу. У 85 років вона зайнялася фехтуванням, а в 100 їздила велосипедом. У 114 років знялася в кіно, розповівши про свою зустріч з Ван Гогом, яка трапилася сто років тому, а в 117 років кинула палити, і то тільки тому, що їй, що майже втратила зір, було неприємно щоразу просити когось прикурити.Вона стверджувала, що секрет її довголіття тримається на трьох китах: більше вживати оливкову олію (і не забувати втирати її в шкіру), пити портвейн і з'їдати кілограм шоколаду на тиждень. Хоча цю фразу тепер уже приписують деяким нашим артисткам, але саме вона сказала: "У мене є тільки одна зморшка, і я на ній сиджу".Коли ж у віці 120 років її запитали, яким вона уявляє собі майбутнє, вона відповіла: "Дуже коротким"Втрачене минуле 🇺🇦

У вікторіанську епоху (1837-1901р.) у Британській Імперії серед чоловіків було модним носити вуса. Часто джентльмени по кілька годин проводили перед дзеркалом, розчісуючи вуса, доки ті не ставали досить пишними, або ж відвідували спеціальні салони, де на вуса наносили віск, який надавав їм потрібної форми та блиску.Звісно ж, будь-який джентльмен любив посидіти за філіжанкою чаю, розмовляючи на філософські теми. Тут то й виникала головна проблема: пара від гарячого чаю розтоплювала віск, який стікав прямо в напій, псуючи все враження. Крім того, від частого занурення вусів у гарячий напій, вони ставали бляклими і втрачали пишність. Та й з точки зору краси та особистої гігієни це виглядало не найкращим чином.Проблему вирішили швидко - винахідник Гарві Адамс 1860 року запропонував інноваційну конструкцію чашки: зверху залишали невеликий майданчик, який повторював форму вусів. Джентльмен пив чай з невеликого отвору, а його вуса лежали на цьому майданчику цілими й неушкодженими.Новинка припала до душі власникам вусів і швидко набула популярності. Чашка для вусів стала випускатися кожною фабрикою посуду, що поважає себе.Втрачене минуле 🇺🇦