Статистика telegram channel - @volodymyrboyko

Обережно, шахраї!Друзі, ви пам’ятаєте, звідкіля ввійшов в ужиток вислів «відмивання грошей»? У 30-х роках минулого століття американський мафіозі Аль Капоне мав величезні прибутки від нелегальної торгівлі спиртним, але не міг ці гроші витратити на, наприклад, придбання нерухомості чи інші операції, які перебували під контролем поліції та податкової служби. І тоді Аль Капоне створив величезну мережу пралень з низькими цінами, які працювали цілодобово. Через касу цих пралень у нічний час вносились готівкою гроші, отримані злочинним шляхом, які після сплати податків становили легальний дохід власника мережі.А тепер я розповім, як «відмивання грошей», тобто легалізація коштів, здобутих злочинним шляхом, відбувається в українських реаліях. Як я вже розповідав, російський бізнесмен з українським паспортом Максим Кріппа придбав для Офісу Президента низку інтернет-видань та Телеграм-каналів, зокрема інтернет-видання «Главком». Формальним власником цих видань є багаторічна медіа-консультантка Кріппи Тетяна Снопко. Хоча, насправді, вона була лише присутньою на переговорах з попередніми власниками, а самі переговори від імені Офісу Президента вів чинний на той час співробітник СБУ Артем Шило.Але є нюанс – легальних доходів у Снопко та Кріппи немає навіть на виплату мінімальної зарплатні співробітникам редакцій. Звісно, головний редактор того ж «Главкому» Микола Підвезяний та інші чесні й непідкупні журналісти отримують зарплатню «у конвертах», оскільки значну частину доходу Кріппи становлять надходження від онлайн-казино. Але ж треба показувати й якусь офіційну зарплатню, а також платити за оренду приміщень та здійснювати інші легальні видатки. А показувати нема з чого – тому ТОВ «Українські медійні системи», яке є власником сайту «Главком», змушено було задекларувати за 2024 рік збитки в розмірі 641 800 грн.І тоді чесний і непідкупний журналіст Підвезяний оголосив на сайті «Главком» збір грошей на підтримку вільної журналістики. Виявляється, вільна журналістика – це обслуговування Офісу Президента на кошти, здобуті злочинним шляхом. Ну, то таке… Зрозуміло, що ніхто з читачів платити цій медіа-помийці не буде, але сенс збору грошей «на підтримку вільної журналістики» – це примітивна легалізація коштів, бо сайт «Главком» для Снопко й Кріппи виконує ту ж роль, що й нічні пральні для Аль Капоне.Щоби переконатись у цьому, я зайшов на сайт «Главком», дочекався, коли з'явиться прохання допомогти трудовою копійкою чесним і непідкупним журналістам, тицьнув кнопочку й переказав Підвезяному 100 грн. А тепер угадайте, хто отримав мої гроші? Думаєте, якийсь благодійний фонд чи журналістська профспілка? – Звісно, ні. Гроші були зараховані на рахунок ТОВ «Українські медійні системи», власником якого є Снопко Тетяна Давидівна.Не здивуюсь, якщо «благодійні внески» (саме так у квитанції зазначено призначення платежу) цьому господарському товариству платять анонімні любителі «вільної журналістики» з тих грошей, що надходять Кріппі з онлайн-казино.

Друзі, нагадайте, будь ласка, Віцепрем'єр-міністру з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України - Міністру юстиції України Ользі Стефанішиній, що 1 липня 2025 року о 9:00 у Вищому антикорупційному суді відбудеться наступне засідання в кримінальному провадженні по обвинуваченню Стефанішиної в розкраданні коштів державного бюджету шляхом зловживання службовим становищем. Згідно з фабулою справи, Стефанішина за часи президента Януковича керувала відділом правового забезпечення європейської інтеграції в Департаменті євроінтеграції Мінюсту й була причетна до організації тендеру на проведення трьох порівняльних «досліджень» українського законодавства з європейським. Вартість однієї сторінки «дослідження» коштувала від 1400 до 4500 грн (у цінах 2010 року), а якість була приблизно такою ж, як дисертація нинішнього міністра освіти Лісового. У зв’язку з цим Ользі Стефанішиній ще в 2019 році було повідомлено про підозру, у 2023 році справа направлена до суду.Екс-міністр юстиції Олена Лукаш, яка потрапила на лаву підсудних разом зі Стефанішиною, до цієї оборудки відношення, скоріш за все, не мала – такі мізерні суми Олену Леонідівну чи навряд цікавили, а 2,5 млн. грн розійшлись по кишенях клерків Мінюсту: саме Стефанішина підписувала акти виконаних робіт. Однак у ході досудового розслідування виявилась цікава деталь: бюджетні кошти за «дослідження» були Мінюстом переказані фірмі ТОВ «Європейська правова група», засновниками якої виявились, ясна річ, підставні особи. Але сама ця фірма до 2019 року була зареєстрована за адресою: м.Київ, вул. Саксаганського, буд. 13/42, кв. 18 у квартирі, що належить Герману Валерійовичу Галущенку, який за часи Януковича обіймав посаду помічника міністра Лукаш і директора Департаменту судової роботи Мінюсту. Нині Герман Валерійович, як відомо, є міністром енергетики України. Тому, як не складно здогадатись, Галущенко не проходить у цій справі навіть як свідок. Але зараз ситуація змінилась. Річ у тім, що глава держави Андрій Борисович Єрмак (нехай святиться ім’я Його!), невдовзі по тому, як був посаджений на престол, призначив Стефанішину Віцепрем'єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України на переконливе прохання Андрія Портнова. На той момент Ольга Віталіївна працювала радником у юридичній фірмі «Ілляшев та партнери» і перебувала в статусі підозрюваної. За три роки по тому, у грудні 2023-го, коли справа була передана до суду, обвинувачена Стефанішина, знову ж таки на клопотання Портнова, була нагороджена Орденом «За заслуги» III ступеня. А 5 вересня 2024 року – призначена Віцепрем'єр-міністером – Міністром юстиції.Обізнані люди кажуть, що така турбота Портнова про працевлаштування Ольги Віталіївни спричинена тим, що Стефанішину судять разом з Лукаш і всі ті пільги та привілеї, які Вищий антикорупційний суд надає обвинуваченій Стефанішиній (можливість безкарно пропускати судові засідання, постійно виїжджати за кордон тощо) автоматично поширюються й на обвинувачену Лукаш. А якщо вдасться домовитись з ВАКС, то й виправдувальний вирок буде також один на двох.Але з 21 травня 2025 року в глави держави Андрія Борисовича Єрмака (нехай святиться ім’я Його!) вже немає зобов’язань перед Портновим. І тому Стефанішина може найближчим часом вилетіти з Кабміну копняком під зад. Після чого судді ВАКС зовсім по-іншому стануть сприймати її пропуски судових засідань, особливо в разі, якщо прокурор САП внесе клопотання про зміну запобіжного заходу. А якщо ще й платної камери в Лук’янівському СІЗО Ользі Віталіївні не вистачить, то доведеться екс-міністру юстиції розглядати небо через заґратоване вікно разом з простими злодіями та шахраями.Враховуючи, що попереднє судове засідання 24 червня 2025 року обвинувачена Стефанішина пропустила під приводом відрядження до Бельгії та Нідерландів, 1 липня їй таки варто з’явитись у ВАКС. Бо береженого й САП береже.

Дозвольте звітувати про кошти, які були зібрані читацькою громадськістю на святі справи: придбання посвідчення учасника бойових дій для Дениса Бігуса й лікування від сліпоти Сергія Стерненка.Передусім хочу зазначити, що гроші я збирав на картку, яка була відкрита ще до війни для пожертв на гурток «Юний десантник» підліткового спортивно-технічного клубу «Святошин». Якщо читацька громадськість пам’ятає, завдяки вашій фінансові допомозі юні десантники стрибали з парашутом, літали на спортивних літаках, вчились поводитись зі стрілецькою зброєю, був обладнаний і оснащений усім необхідним клас у комунальному клубі «Святошин». Заняття в гуртку «Юний десантник» припинились 24 лютого 2022 року, викладачі, себто Ігор Луценко і я, відправились на фронт, а приміщення клубу було задіяно для інших потреб. При цьому на картці залишились невикористані кошти – 23 874 грн, про що я раніше звітував.У травні 2025 року для лікування незрячого від народження Сергія Стерненка, якому сліпота не дає можливості мобілізуватись до ЗСУ, читацька громадськість зібрала 8 879 грн.На придбання посвідчення УБД для гласного позаштатного співробітника СБУ Дениса Бігуса, який ухиляється від мобілізації, було зібрано 4 949 грн.Таким чином, зараз на картці 37 702 грн, переважна більшість з яких (23 874 грн) – це залишок грошей, що були свого часу пожертвувані клубу «Юний десантник».Кілька днів тому я заїхав у підлітковий спортивно-технічний клуб «Святошин». На жаль, клуб доки не працює, головна причина – приміщення на час воєнного стану використовуються для інших потреб. Є надія, що у вересні клуб відновить свою роботу і гурток «Юний десантник» оголосить набір вихованців, але ніяких гарантій немає.Тому я бачу два варіанти використання коштів, що були зібрані читацькою громадськістю – або ми чекаємо, коли запрацює клуб «Святошин» і можна буде відновити роботу гуртка «Юний десантник» (у такому разі кошти будуть витрачені на невеличкий ремонт приміщення та придбання пневматичної зброї – до припинення воєнного стану ніяких стрибків з парашутом, звісно, не буде).Другий варіант, який мені, сказати направду, більше подобається – усі зібрані вами кошти в сумі 37 702 грн я перекажу своєму рідному 206 окремому батальйону ТрО, який ось вже рік перебуває в районі Торецька. Гроші будуть витрачені для придбання дронів.Прошу висловлюватись у коментарях.

Генеральний прокурор Руслан Кравченко призначив на 26 червня 2025 року оперативну нараду в режимі відеоконференції з керівниками обласних і прирівняних до них прокуратур у ході якої, зокрема, обговорюватиметься стан організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях, які викликають суспільну зацікавленість і можуть позначитись на авторитеті органів прокуратури.Раджу Руслану Андрійовичу заслухати керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону Михайла Блажка з приводу багатоепізодового кримінального провадження №62023100130002015 від 15.12.2023, зареєстрованого за фактом ухилення від служби військовослужбовців, призваних за мобілізацією, Шабуніна й Шерембея, привласнення Шабуніним автомобіля, ввезеного в Україну для потреб ЗСУ, самовільного залишення Шабуніним військової частини, використання Шабуніним завідомо підробленого військового квитка тощо.За півтора роки досудового розслідування про підозру повідомлено лише колишньому командиру військової частини А7376 підполковнику Юшку, який 25 лютого 2022 року фіктивно оформив на військову службу двох ухилянтів Шабуніна й Шерембея, виплативши їм по вересень 2023 року сумарно 1,9 млн. грн грошового забезпечення й додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань – при тому, що ці вояки жодного разу не з’явились у своїх підрозділах, не кажучи вже про якісь бойові завдання. Ані Шабуніну, ані Шерембею про підозру досі не повідомлено й не вжито жодних заходів для повернення в бюджет коштів, які вони за допомогою підполковника Юшка отримали шахрайським шляхом.Більш того, у ході досудового розслідування було встановлено, що Шабунін привласнив автомобіль Nissan Pathfinder, номер кузова VSKJVWR51U0032826, номерний знак KV 2132, який був ввезений в Україну без сплати митних платежів для потреб військової частини А7376. Згідно з фабулою справи, 28 червня 2023 року, коли військова частина А7376 виконувала завдання в Бахмутському районі, солдат Шабунін, який у цей час пиячив у Києві, шахрайським шляхом – не маючи на те жодних повноважень – від імені військової частини А7376 підписав акт приймання-передавання автомобіля з благодійною організацією «Благодійний фонд «Паладини», сів за кермо та поїхав у своїх справах.До сьогоднішнього дня Шабунін цей автомобіль у військову частину А7376 не повернув і користується ним як своєю власністю. Але через повну безпорадність прокурора Олега Зорі та старшого слідчого ТУ ДБР у м.Києві Романа Коломійця автомобіль Nissan Pathfinder, номер кузова VSKJVWR51U0032826, досі не оголошений речовим доказом і не арештований. Навіть підозра, про яку повідомлено підполковнику Юшку, викликає гомеричний регіт – замість того, щоби інкримінувати колишньому командиру військової частини А7376 ч. 4 ст.191 КК України (розтрата державного майна в умовах воєнного стану) та ч.5 ст. 426-1 КК України (перевищення військовою службовою особою службових повноважень в умовах воєнного стану), підполковнику Юшку лише повідомлено про підозру в зловживанні службовим становище на користь солдата Шабуніна й обрано запобіжний захід – смішно сказати – у вигляді застави на суму 60 тис. грн.Тож нехай Михайло Ігорович Блажко розповість, чому Шабунін і Шерембей перебувають на волі, як заступник генерального прокурора Войтенко забороняв розслідувати це кримінальне провадження і якою мірою вся ця півторарічна шабуніада «може позначитись на авторитеті прокуратури».

Безсонну ніч провели співробітники органів прокуратури, гадаючи, хто ж буде першим заступником нового генерального прокурора. Люди брешуть, що ним стане прокурор Київської області Максим Крим, до обов’язків якого відійде найжирніша ділянка прокурорської роботи – нагляд за ДБР. Спочатку Максим Юрійович планувався на простого заступника, але Руслан Кравченко переконав главу держави Андрія Борисовича Єрмака (нехай святиться ім’я Його!), що між генеральним прокурором і його першим заступником мають бути дружні відносини.Що стосується Олексія Хоменка, то він з першого заступника генерального переходить на посаду простого заступника.Ігор Мустеца, якому Кравченко попервах дав невідомо для чого два місяці, написав заяву про звільнення. Це не дивно – ніяких перспектив залишитись в ОГП в Мустеци не було з огляду на те, що в 2020 році саме Мустеца «збив» Кравченка з посади заступника прокурора Київської області, внаслідок чого Руслан Андрійович відправився керувати Бучанською окружною прокуратурою.Також без посади в Офісі генерального прокурора залишається Дмитро Борзих, хоча напередодні його прізвище звучало як можливого очільника департаменту організаційно-контрольної діяльності, правового та аналітичного забезпечення. Нинішній керівник цього департаменту Микола Іванець однозначно уходить на пенсію за віком. Що ж стосується його наступника, то це питання ще не вирішено, але Дмитро Валерійович у прокуратуру найближчим часом точно не повернеться. Продовжуємо спостерігати.

Мар’яна Безумна написала, що 31-річний студент Дмитро Ісаєнко, який у ніч проти 17 червня 2025 року загинув у Києві під уламками свого будинку, куди прилетіла російська ракета, «косив від армії», але його все ж таки настигла карма.Зовсім інше Мар’яна пише про ухилянта від військової служби Шабуніна, який півтора роки фіктивно рахувався солдатом 207 окремого батальйону ТрО, вважався прикомандированим до НАЗК, пиячив у київських генделиках з головною редакторкою «Української правди» Мусаєвою в той час, як його військова частина виконувала завдання в Бахмутському районі, отримував грошове забезпечення та додаткову винагороду за виконання бойових (спеціальних) завдань і навіть привласнив автомобіль, який був ввезений в Україну без сплати митних платежів для потреб ЗСУ. Для нашої Чиччоліни Шабунін – це не ухилянт і від армії він не косить. І про карму в особі старшого слідчого ТУ ДБР у м.Києві Романа Коломійця, який розслідує кримінальне провадження за фактом ухилення солдата Шабуніна від військової служби, наша Чиччоліна нічого не пише. Бо для Мар’яни Безумної якийсь там Дмитро Ісаєнко – безправне бидло, а Шабунін – це, виявляється, еліта, яку треба оберігати від військової служби, бо «він впливає і змінює світ».Я не здивуюсь, якщо Мар’яна таки допиздиться, її настигне обіцяна нею карма і вона здохне в муках від швидкоплинної хвороби – це буде достойна розплата за кричущу аморальність та повну відсутність зачатків совісті.

Під рубрикою «Дембельський альбом».Листопад 2022 року. Полігон у Київський області, куди нас ненадовго вивели після піврічних боїв на миколаївському та херсонському напрямках і перед відправкою у Вовчанськ. На фото: бойовий медик 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 206 окремого батальйону ТрО молодший сержант Роман Швець і я – на той час триєдиний в іпостасях сержанта з матеріального забезпечення 1 стрілецької роти, ТВО головного сержанта 1 стрілецької роти й ТВО заступника командира 1 стрілецької роти 206 окремого батальйону ТрО.У квітні 2023 року, після Бахмута, дві роти, у тому числі наша, були в батальйоні ліквідовані через брак особового складу, я переведений у взвод зв’язку, а Рома – у роту вогневої підтримки. 27 січня 2024 року в м.Сіверськ, повернувшись у розташування підрозділу з бойового чергування, від серцевого нападу помер батько Роми – сержант Микола Швець, стрілець-помічник гранатометника з 2 стрілецької роти. За перебігом п’ятьох місяців загинув і Роман – 1 липня 2024 року в районі с. Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області. Тіло Роми Швеця, а також ще двох бійців, які загинули разом з ним – Дмитра Шортова й Олександра Мельничука, евакуювати не вдалось, оскільки позицію, де вони перебували, захопив противник. За день по тому, 3 липня 2024 року, група на чолі з командиром роти вогневої підтримки Василем Паламарчуком спробувала штурмувати захоплену противником позицію, щоби забрати тіла загиблих. Спроба була безуспішною, у ході бою загинули лейтенант Василь Паламарчук і молодший сержант Сергій Моргунов. Тіла Василя Паламарчука й Сергія Моргунова вдалось евакуювати, тіла Роми Швеця й двох його побратимів залишились у посадці під Нью-Йорком.

Під рубрикою «Зека геть!»10 червня 2025 року о 15:00 в Дніпровському районному суді Києва (вул. Кошиця, 5) продовжиться розгляд кримінальної справи по обвинуваченню Шабуніна Віталія Вікторовича в побиті фізіономії «блогера і журналіста» Філімоненка Всеволода КостянтиновичаНагадую, що наруга над філімоненківською мармизою трапилась у червні 2017 року, коли військовозобов’язаного Шабуніна повісткою викликали до Дніпровського військкомату для уточнення даних. Біля входу в установу на нього вже чекав Філімоненко, який став цікавитись, чому Шабунін не служив строкову службу й чи збирається він захищати країну. У відповідь Шабунін почав волати, що він за станом здоров’я непридатний до служби в армії і вдарив Філімоненка в писок.За фактом побиття писку було розпочато кримінальне провадження й справа щодо Шабуніна з обвинувальним актом попрямувала до суду. Але 27 червня 2023 року адвокат Шабуніна – член правління псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції» Олена Щербан – подала до суду клопотання про зупинення розгляду справи на тій підставі, що обвинувачений Шабунін був мобілізований до 207 окремого батальйону ТрО, перебуває на фронті, живе в окопах і не може прибути в столицю для участі в судовому засіданні. У такий спосіб борчиня з корупцією сподівалась дочекатись, доки сплине термін притягнення Шабуніна до кримінальної відповідальності, після чого справа має бути закрита «по строках». Клопотання адвоката було судом задоволено, але в квітні 2024 року Дніпровський районний суд виявив, що ні на якому фронті військовослужбовець за мобілізацією Шабунін ніколи не був, натомість проживає в Києві, пиячить у столичних генделиках і ухиляється від військової служби. У зв’язку з цим судовий розгляд справи відновлений.Запрошую на виставу. Вхід безкоштовний.

Під рубрикою «Будні тоталітаризму». Як я вже розповідав, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець у березні 2025 року звернувся в РНБО з поданням про накладання позасудових санкцій на мене – на той час військовослужбовця Збройних Сил України – за те, що я оприлюднив докази того, що Лубінець розкрадає державний бюджет і привласнює гуманітарну допомогу.Першим кроком стало блокування на прохання Лубінця головою Держспецзв’язку бригадним генералом Потієм DNS-адреси мого персонального блогу «Хроніки Українських Йолопів» через розміщену на ньому статтю про Лубінця «Уповноважений з корупції» та адрес усіх тих сайтів, які цю статтю передрукували. Зараз прочитати статтю «Уповноважений з корупції» можна або через VPN на моєму блозі volodymyrboyko.com або на «дзеркалі» за адресою:https://volodymyrboyko.wordpress.com/2024/11/17/lubinets/Лубінець попрохав Держспецзв’язок заблокувати адресу мого блогу на підставі того, що до нього звернувся його бухгалтер Якименко й поскаржився, що я опублікував свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини передали правозахисні організації для евакуації дітей з прифронтових районів і які Лубінець, замість того, щоби зареєструвати на Секретаріат Уповноваженого, привласнив, оформивши автівки на свою довірену особу Якименка.Неможливо уявити, щоби щось подібне – блокування інтернет-ресурсу без рішення суду, а лише на прохання «героя» статті, упійманого на розкраданні міжнародної допомоги, – могло трапитись, наприклад, за часи Януковича. Тому що при Януковичу Україна була лише автократичною державною, а нині вона перетворилась на осідок тоталітаризму, де Конституція й закони – то порожній звук. Тому коли я звернувся до суду (рішення ще не має; користуючись нагодою, дякую адвокату Ростиславу Кравцю, який представляє мої інтереси) з позовом до Національного центру оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами Держспецзв’язку, оскаржуючи беззаконне розпорядження про блокування адреси мого блогу, цей Центр подав свої заперечення, які є наочним свідченням того, що нинішній український режим – це феодальний корупційний гнійник.Як зазначено у відзиві на позовну заяву, блокування адреси мого блогу та всіх тих сайтів, які передрукували статтю «Уповноважений з корупції», здійснено «з метою запобігання потенційним загрозам», при цьому ці загрози оцінює не суд, а Лубінець. Що ж стосується розпорядження про позасудове блокування мого блогу, то його в Держспецзв’язку вважають правомірним, оскільки я, публікуючи статтю про корупційні злочини, вчинені Лубінцем і його бухгалтером Якименком (нагадую, що за матеріалами моєї статті НАБУ зареєструвало кримінальне провадження), не надав Держспецзв’язку «жодних доказів того, що оприлюднена інформація не завдає шкоди державним інтересам або не порушує законодавство про персональні дані». Ось воно що. Це за часи Януковича можна було безперешкодно викривати злодіїв у владі. А за нинішнього режиму, виявляється, треба ходити в Держспецзв’язок і узгоджувати тексти, які збираєшся розмістити на своїх сторінках у соцмережах чи на персональному сайті – на випадок, якщо якомусь лубінцю не сподобається те, що про нього буде написано.

Під рубрикою «Будні тоталітаризму». Такого в історії України ще не було: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець у березні 2025 року звернувся в РНБО з поданням про накладання позасудових санкцій на мене – на той час військовослужбовця Збройних Сил України – за те, що я оприлюднив докази того, що Лубінець розкрадає державний бюджет та привласнює гуманітарну допомогу.У листопаді 2024 року я опублікував на своєму персональному блозі volodymyrboyko.com статтю «Уповноважений з корупції», де розповів, як Лубінець розкрадає зарплатню своїх співробітників (підлеглі Лубінця мають здавати йому частину грошей з кожної своєї зарплатні, окрім того, у апараті пана Уповноваженого рахуються десятки «мертвих душ») та відкрив фіктивну фірму ГО «Волонтери об’єднані однією метою» (код ЄДРПОУ 45047206), яка приймає від імені Секретаріату Уповноваженого міжнародну допомогу – гроші та автомобілі – яку благодійники передають Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини для допомоги дітям, що постраждали від російської агресії. Керівником фіктивної фірми Лубінець поставив свою довірену особу – бухгалтера профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини такого собі Олександра Сергійовича Якименка. Цей Якименко не тільки відкрив нелегальний буфет у приміщенні Секретаріату, але й від імені Лубінця приймає гроші «на допомогу дітям». Наприклад, у відомої правозахисниці з Бельгії, керівниці правозахисної організації Emile Foundation, Маріам Ламберт Лубінець попрохав 18 тисяч євро на допомогу дітям, що були депортовані окупантами до Росії і яких вдалось повернути за сприяння уряду Катару. Гроші отримав Якименко, видавши розписку, засвідчену печаткою профспілкової організації Секретаріату. Але, як потім з’ясувалось, ці кошти Лубінець витратив на придбання елітного алкоголю та відпочинок в Італії.Також я опублікував свідоцтва про реєстрацію автомобілів, які були передані Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини міжнародними партнерами – зокрема правозахисницею Маріам Ламберт – і які Лубінець замість того, щоби поставити на облік у своєму Секретаріаті, зареєстрував на ім’я все того ж Якименка. Ці документи були опубліковані в моїй статті «Уповноважений з корупції», яку можна прочитати ось за цим посиланням:https://volodymyrboyko.wordpress.com/2024/11/17/lubinets/ Підкреслюю – ця стаття зараз безперешкодно читається з «дзеркала» мого блогу, оскільки основна адреса заблокована Держспецзв’язком на прохання Лубінця – без усякого судового рішення чи дотримання бодай якихось формальностей. Лубінець попрохав заблокувати адресу як мого блогу, так і всіх інтернет-видань, які передрукували мою статтю «Уповноважений з корупції», на підставі того, що до нього звернувся його бухгалтер Якименко, на якого Лубінець оформлює автомобілі, і поскаржився, що я опублікував свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які Лубінцю передали правозахисні організації і які Лубінець оформив не на Секретаріат, а на Якименка. Цей лист Лубінця тепер фігурує як головний документ моєї «злочинної діяльності», на підставі якого Лубінець просить РНБОУ винести рішення про накладання на мене санкцій за те, що я «порушив права» його довіреної особи Якименка.На фото: - лист Лубінця в Держспецзв’язок з проханням заблокувати DNS-адреси мого блогу, а також усіх сайтів, які передрукували мою статтю «Уповноважений з корупції»;- Якименко, який звернувся до Лубінця зі скаргою на мене, це, насправді бухгалтер профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини;- Якименко, права якого я, начебто, порушив – це керівник фіктивної фірми ГО «Волонтери об’єднані однією метою» (код ЄДРПОУ 45047206), яка приймає міжнародну допомогу від імені Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини;- Витяг з ЄРДР, згідно з яким НАБУ зареєструвало кримінальне провадження за фактом привласнення Якименком і Лубінцем 18 тисяч євро, отриманих від Маріам Ламберт;