Статистика telegram channel - @volodymyrboyko

Друзі, хочу доповісти про свої успіхи в справі виховання головного редактора Інтернет-видання «Главком» Миколи Підвезяного, який донедавна збирав з читачів гроші на підтримку так званої «вільної журналістики». Про чесного й непідкупного журналіста Підвезяного, який встановив, що викривачі Шабуніна (себто я та адвокат Ростислав Кравець, який представляє мої інтереси) працюють на російську розвідку і входять у «кремлівську мережу», спеціально створену Путіним для боротьби з професійними «громадськими активістами», я розповів у статті «У Єрмака завелась криса». Якщо що не читав – рекомендую. Саме веселе в цій історії – це те, що «Главком» у 2023 році придбав для Офісу Президента скандально відомий російський бізнесмен з українським паспортом Максим Кріппа й з тих пір формальним власником видання є багаторічна медіа-консультантка Кріппи Тетяна Снопко. Але пан головний редактор тривалий час водить за ніс своїх хазяїв, які не контролюють Підвезяного – розміщує рекламу, забуваючи повідомити власнику «Главкому» про несподівані доходи, публікує замовні статті, обслуговує піар-команду київського градоначальника Кличка й навіть оголосив себе партнером медіа-проститутки Федорів, яка раніше брала гроші в помічника народного депутата Деркача – такого собі Колєснікова, який засуджений за державну зраду, а зараз розкрадає іноземні гранти.Оскільки легальних доходів у Снопко та Кріппи немає навіть на виплату мінімальної зарплатні співробітникам редакції, Підвезяний та інші чесні й непідкупні журналісти отримують зарплатню «у конвертах». Але ж треба показувати й якусь офіційну зарплатню, а також платити за оренду приміщень та здійснювати інші легальні видатки. І тоді чесний і непідкупний журналіст Підвезяний оголосив на сайті «Главком» збір грошей на підтримку вільної журналістики. Виявляється, вільна журналістика – це обслуговування Офісу Президента на кошти, здобуті злочинним шляхом. Зрозуміло, що ніхто з читачів платити цій медіа-помийці не збирався, але сенс збору грошей «на підтримку вільної журналістики» – це примітивна легалізація коштів, бо сайт «Главком» для Снопко й Кріппи виконує ту ж роль, що й нічні пральні для Аль Капоне. Щоби переконатись у цьому, я провів слідчий експеримент, результати якого опублікував: зайшов на сайт «Главком», дочекався, коли з'явиться прохання допомогти трудовою копійкою чесним і непідкупним журналістам, тицьнув кнопочку й переказав Підвезяному 100 грн. Згідно з квитанцією, гроші отримав не благодійний фонд чи журналістська профспілка, натомість кошти були зараховані на рахунок ТОВ «Українські медійні системи», власником якого є Снопко Тетяна Давидівна.Так ось, друзі, доповідаю про свої успіхи в непростій справі виховання головного редактора «Главкому» – після мого слідчого експерименту це чесне й непідкупне видання припинило збирати з читачів гроші «на підтримку вільної журналістики». Думаю, достатньо буде ще 2-3 десятка моїх статей про Підвезяного – і хазяї «Главкому» таки примусять головного редактора цього видання принести мені вибачення за публікацію розповідей медіа-проститутки Федорів про те, що я працюю на російську розвідку і входжу в якусь «кремлівську мережу», створену Путіним для боротьби з Шабуніним.

Чому з'явилися поштові марки❓Найперша поштова марка на конверті з'явилася — 6 травня 1840 в Англії. Використовувати марки в якості поштової оплати запропонував Роуленд Хілл. Поштові відомства почали використовувати «клаптик паперу, достатній за розмірами, щоб служити відміткою, і покритий із зворотного боку клейкою речовиною». Ця ідея прийшла до Хілла в Шотландії, де він став свідком цікавого випадку: одного разу в трактир, де в цей час перебував Хілл, зайшов листоноша з листом для служниці. Дівчина явно зраділа, але отримувати кореспонденцію відмовилася. У той час, за правилами пошти, за лист повинен був заплатити одержувач. Дівчина заявила, що лист їй не потрібен, оскільки в конверті нічого немає. Як з'ясувалося, вони з братом, що живе в Лондоні, давно ведуть таку дивну переписку. Брат відправляв їй порожній конверт — це означало, що у нього все в порядку. Сестра відмовлялася прийняти лист, і він йшло назад відправнику. Отримавши свій лист назад, брат розумів, що у сестри теж все добре@whyukraine

Яскрава постать нинішнього директора НАБУ Семена Кривоноса, напевно, скоро затьмарить його попередника, самопроголошеного директора НАБУ Артема Ситника, який допоки тримає перше місце в українському політикумі по кількості скандалів і корупційних витівок. Судіть самі: по-перше, Артем Сергійович, на відміну від Семена Юрійовича, ще жодного разу не був притягнутий до кримінальної відповідальності. По-друге, Ситник принципово дотримувався зовсім іншої кадрової політики – він, хоча й набирав на роботу в НАБУ виняткових негідників і хабарників, свою команду ніколи не здавав, рятуючи навіть від тюрми, який би злочин його підлеглі не вчинили (достатньо згадати історію про те, як люди з найближчого оточення Ситника – керівник Головного підрозділу детективів Калужинський, старший детектив Борисенко, детективи Литвиненко та Завгородній разом зі «свинарчуками» розкрадали кошти «Укроборонпрому»).Інша річ – це Семен Юрійович, що звільнив з роботи багаторічного першого заступника директора цієї богоспасаємої установи Гізо Углаву, якому Кривонос зобов’язаний своїм призначенням на високу посаду.Уперше Кривонос мав потрапити на роботу в НАБУ в 2016 році, коли формувалась «грузинська» команда, що мала взяти під повний контроль Одеську область з її портами. На чолі команди був, ясна річ, голова Одеської ОДА Саакашвілі, поліцію очолив Георгі Лорткіпанідзе, обласну прокуратуру – Давід Сакварелідзе, митницю – коханка Саакашвілі Юлія Марушевська й т.д. Формуванням команди займався Гізо Трістанович, який навіть сина керівника суперсекретного підрозділу НАБУ Д2 Борю Індиченка (батько й син мають однакове прізвище та ім’я – Борис Індиченко) за допомогою Сакварелідзе прилаштував у прокуратурі Малиновського району. Залишалось заповнити лише вакантну посаду директора Одеського територіального управління НАБУ – для цього Углава підібрав раніше засудженого заступника начальника Одеської митниці Семена Кривоноса. З конкурсною комісією було домовлено, але конфуз трапився під час проходження поліграфа переможцями конкурсу на посади директорів територіальних управлінь – раніше засудженгий Кривонос, який на момент конкурсу був фігурантом ще кількох кримінальних проваджень, банально не пройшов поліграфічне дослідження, що проводилось управлінням внутрішнього контролю НАБУ із залученням спеціалістів-поліграфологів, оплачених Посольством США.До початку тестування Кривонос додумався намастити пальці якоюсь речовиною, щоб протидіяти поліграфологу. Однак був викритий досвідченим спеціалістом і відправлений мити руки, а потім і «додому». За наполяганням Углави Кривоноса вдруге, за тиждень по тому, притягнули до поліграфолога, але і тут він «облажався», оскільки знов протидіяв проведенню дослідження й вдруге був викритий – перед тестуванням Кривонос прийняв заспокійливих таблеток для зниження відповідних реакцій і був знову відправлений «додому». Своє вживання пігулок він пояснював тим, що по дорозі з Одеси до Києва потрапив у аварію, сильно переживав і таким чином намагався заспокоїтися. Урешті-решт, Кривоносу довелось «добровільно» покинути конкурс, відмовившись від спроби стати директором Одеського територіального управління НАБУ.У 2023 році, коли Кривонос взяв участь у конкурсі на посаду директора НАБУ, факт непроходження ним поліграфа в 2016 році Углава, який на той час виконував обов’язки директора НАБУ, приховав від конкурсної комісії і лише завдяки цьому Кривонос очолив НАБУ.Гізо Трістановичу потрібен був підконтрольний йому директор, при якому би він продовжував перебувати на посаді першого заступника, контролювати детективів і володіти (читай – торгувати) інформацією щодо розслідувань. Свого він домігся й протягнув Кривоноса на посаду директора НАБУ, але як тільки Семен Юрійович розібрався з грошовими потоками, Углава став йому не потрібним. Ну і хто він після цього?

Друзі, пропоную вихідний день провести не в обіймах пляшки чи мордою в салаті, а культурно відпочити й переглянути мою розмову з Олесем Донієм, записану 4 роки тому.Це була годинна авторська передача Олеся на Ютуб-каналі skrypin.ua, у якій ми говорили про українське вокальне мистецтво, його витоки та корифеїв сцени, про історію та сучасний стан оперного мистецтва. Зокрема я розповідав:- звідкіля взялись популярні нині «українські народі пісні»;- як український театр подарував світові Федора Шаляпіна;- як Шаляпін у 1905 році організував перший київський «майдан»;- хто започаткував українську вокальну школу;- чому «Запорожець за Дунаєм» не можна вважати першою українською оперою;- чому опера померла, хоча спектаклі за участю провідник співаків збирають повні зали.Щоправда, коли я переглянув цей запис, то помітив прикру помилку: у розповіді про те, як Шаляпін влаштував у Києві перший «майдан», я обмовився й неправильно назвав кількість місць у цирку Крутикова. Звісно ж, чотири з половиною тисячі глядачів у критому цирку поміститись не могли, там було дві з половиною тисячі місць. Запрошую до перегляду:https://youtu.be/-oEi_4VbajQ

Маю запитання до колишнього керівника Головного підрозділу детективів НАБУ Андрія Калужинського, який нині фіктивно «служить» у ГУР МОУ на посаді радника Буданова. Андрію Володимировичу, а Ви добре пам’ятаєте, що було на тій флешці, яку Ваші довбойоби загубили 12 серпня 2016 року? Я ж досі опублікував далеко не все з тих 32 Гбт інформації, що були винесені з НАБУ й втрачені неподалік залізничної станції «Київ-Пасажирський».До речі, було б непогано розповісти читачам, звідкіля взявся мем «Солом’янська броварня». Річ у тім, що в той момент, коли співробітники Оперативно-технічного управління НАБУ розставались з вже легендарною флешкою зі зведеннями візуального спостереження, Андрій Володимирович разом з Гізо Трістановичем у розпал робочого дня знаходився в ресторані «Солом’янська броварня» й споживав алкогольні напої. І ось наступного дня… Ні, перепрошую, 15 серпня, бо 13 серпня 2016 року мене затримали на польському кордоні правнуки Дзержинського й лише 14-го я повернувся до Києва… Так ось, 15 серпня, підібравши цю флешку й узнавши, чим саме Андрій Володимирович займався в той час, як його довбойоби поширювали документи, що містять державну таємницю, я вирішив завітати в «Солом’янську броварню» й викупити в офіціантів чек за 12 серпня, який був виписаний Андрію Володимировичу та Гізо Трістановичу і який доводив, що вони повернулись на робочі місця в стані алкогольного сп’яніння. І тепер всякий раз, коли мені в руки потрапляють документи з грифом «таємно», «цілком таємно» й «особливої важливості», я згадую «Солом’янську броварню», Андрія Володимировича та його дружбу із зеленим змієм.

Народний депутат від псевдо-партії «Голос» Ярослав Юрчишин донедавна був відомий лише тим, що виколупував з носа козюльки, які поїдав перед телекамерами, на гроші Порошенка захищав ухилянта від мобілізації Стерненка та вимагав заборонити в Україні месенджер Телеграм, який переманює читачів у медіа-помийок, що фінансуються Пінчуком, Фіалою та Фондом «Відродження». Справжня слава прийшла до пана Юрчишина 15 липня 2025 року, коли він разом з двома своїми братами по розуму – народними депутатами Железняком і Хлапуком – прибув у Печерський районний суд Києва, де обирали запобіжний захід шахраю та ухилянту від військової служби Шабуніну. На жаль, у суд не з’явився духовний гуру цих трьох депутатів – капітан ЗСУ Вакарчук, на честь якого, власне, і названа фіктивна партія «Голос» (насправді такої партії не існує – для того, щоби провести в парламент вакарчуків і юрчишиних Віктор Пінчук у 2019 році придбав документи фіктивної партії «Політична ініціатива», яка була зареєстрована в 2015 році і яку Пінчук перейменував на «Голос»). Напевно, капітан Вакарчук у цей момент тримав оборону під Покровськом і не зміг своєю присутністю підтримати колишнього солдата 207 окремого батальйону ТрО Шабуніна, який за півтора року «служби» жодного разу не з’явився в своєму підрозділі (Шабунін фіктивно рахувався водієм-електриком радіостанції інформаційно-телекомунікаційного вузла, стрільцем стрілецької роти й навіть розвідником-номером обслуги розвідувального взводу), що не заважало Шабуніну щомісяця отримувати на картку 23 тис. грн. грошового забезпечення, 30 тис. грн додаткової винагороди за виконання бойових завдань і навіть – у липні-серпні 2023 року – 100 тис. грн додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях. За привласнення грошей шляхом шахрайства (усього Шабунін за час фіктивної служби в 207 окремому батальйоні ТрО шахрайським шляхом отримав понад 900 тис. грн грошового забезпечення та додаткової винагороди) та ухилення від військової служби Шабунін був притягнутий до кримінальної відповідальності. Але знайшлись три свідки, які на власні очі бачили, як солдат Шабунін воював під Бахмутом – Юрчишин, Железняк і Хлапук.Більш того, голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова Юрчишин, більше відомий під прізвиськом «Козюлькін», встановив, що старший сержант ЗСУ Володимир Бойко, який понад три роки провів на фронті в складі 241 окремої бригади ТрО, де фіктивно рахувався на службі шахрай Шабунін, і за заявою якого розслідується кримінальне провадження щодо цього ухилянта – це «шістка Деркача-Портнова» (безграмотний Юрчишин заявника чомусь називає «позивачем»). А Шабунін – це, мовляв, справжній захисник Батьківщини, якого Юрчишин-Козюлькін порівняв з Романом Ратушним – розвідником розвідувального взводу 2-го мотопіхотного батальйону 93 окремої механізованої бригади, що загинув у червні 2022 року під час виконання бойового завдання.Але втрутився батько Романа Тарас Ратушний, який у коментарях під дописом Козюлькіна попрохав «народного обранця» не ставити прізвище шабуніна (з маленької букви) поруч зі згадкою про Романа. Після чого Козюлькіну довелось прибрати посилання на Романа Ратушного зі свого опусу.У зв’язку з цим виникає лише одне запитання: чому псевдо-партія ОПЗЖ заборонена, а псевдо-партія «Голос» – досі ні?

Маю запитання до колишнього керівника Головного підрозділу детективів НАБУ Андрія Калужинського, який нині фіктивно «служить» у ГУР МОУ на посаді радника Буданова. Андрію Володимировичу, Ви й досі вважаєте, що екс-міністри молоді та спорту Булатов і Жданов правильно зробили, заборонивши в Україні підготовку молоді до служби в десантно-штурмових військах та ліквідувавши військово-прикладні види спорту? Пригадую, як Ви мене переконували, що ці війська Україні не потрібні, оскільки парашутисти відмовляються платити «безповоротну фінансову допомогу» на рахунок фіктивної фірми, відкритої при Мінмолодьспорт. Ви ще не поміняли свою точку зору?Це я ось чому запитую. Я найближчим часом планую оприлюднити деякі мало відомі подробиці корупційної біографії керівника ГУР МОУ. Зокрема, розповім, де Буданов бере гроші на свою майбутню виборчу кампанію. Тож якщо Кирило Олексійович питатиме у Вас, Андрію Володимировичу, про причини моєї уваги, то впевнено можете відповідати, що Ви є єдиною причиною моїх дописів про Головне управління розвідки.

Вітаю старшого детектива НАБУ Родіона Геннадійовича Бірюкова, який вчора, 31 липня 2025 року, не з’явився у Вищий антикорупційний суд для розгляду заяви про його відвід у кримінальному провадженні №52024000000000420 від 12.08.2024.Для читацької громадськості нагадую, що йдеться про кримінальне провадження, зареєстроване за моєю заявою за фактом зловживання службовим становищем головою НАЗК Новіковим і заступником голови НАЗК Ситником в інтересах солдата 207 окремого батальйону ТрО Шабуніна. Упродовж 5 місяців – з вересня 2022 року по лютий 2023 року – солдат Шабунін не з’являвся в своїй військовій частині, проживав удома й проводив час на власний розсуд, а його друзі Новіков і Ситник щомісяця підписували та вручали Шабуніну листи на ім’я командира військової частини А7376 з проханням прикомандирувати Шабуніна до НАЗК та забезпечували Шабуніна посвідками на відрядження з відмітками про те, що він кожного дня, начебто, виконував у НАЗК якусь роботу. І це при тому, що, як було встановлено слідчими ТУ ДБР у м.Києві в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні №62023100130002015 від 15.12.2023, Шабунін не тільки ніякої роботи в НАЗК не виконував, він там взагалі не з’являвся, перепустки не отримував і як прикомандирований не обліковувався. Завдяки «липовим» паперам, які для Шабуніна виготовляли Новіков і Ситник, ухилянт щомісяця отримував грошове забезпечення солдата й додаткову винагороду за виконання бойових/спеціальних завдань. Але старший детектив НАБУ Бірюков не тільки не притягнув корупціонерів Новікова та Ситника до кримінальної відповідальності, не тільки впродовж року саботував досудове розслідування в справі, він ще й скопіював матеріали справи та передав їх своєму другу адвокату Рокуню – колишньому начальнику відділу НАБУ, якого вигнали за «злив» справ і який зараз як адвокат захищає ухилянта Шабуніна.За фактом розголошення детективом Бірюковим даних досудового розслідування ДБР за моєю заявою зареєструвало кримінальне провадження, а по «справі Новікова-Ситника», ясна річ, я, як заявник, заявив Родіону Геннадійовичу відвід. Відвід мав 31 липня 2025 року розглянути слідчий суддя ВАКС, але детектив Бірюков у судове засідання не з’явився, натомість надіслав цидулку з проханням перенести розгляд заяви про відвід на 4 серпня – мовляв, детективу треба уважно прочитати ту заяву й підготувати свою правову позицію. Цікаво, а коли Бірюков копіював для адвоката Рокуня матеріали справи, він про «правову позицію» не думав?Я, Родіоне Геннадійовичу, ось що Вам можу порадити: винесіть хутенько постанову про закриття кримінального провадження, в якому Вам заявлений відвід, і 4 серпня принесіть ту постанову у ВАКС – мовляв, якщо справа закрита, то й відвід не може розглядатись. Через це розгляд заяви про відвід відбудеться на 2-3 тижні пізніше – доки слідчий суддя скасує постанову про закриття кримінального провадження, доки призначить нове засідання для розгляду заяви про відвід. Але ці 2-3 тижні ви будете читати мої опуси про себе не через день, а кожного дня. А читацька громадськість ще раз пересвідчиться в тому, що НАБУ – це злочинна організація, яка займається виключно продажом справ і приховуванням корупційних злочинів.

У неділю, 27 липня 2025 року, їздили до Юри Балашова в село Вишеньки, що за Гнідиним: колишній командир нашого взводу Федорович, Антон, який разом з Юрою потрапив під мінометний обстріл, ще один Антон, який місяць тому повернувся з російського полону, і я. Тоді, 14 вересня 2022 року, неподалік села Правдине Херсонської області (до речі, гласний позаштатний співробітник СБУ Бігус, який вже четвертий рік ухиляється від мобілізації, у наркотичному угарі стверджує, що він брав участь у звільненні цього села) троє наших загинули – Юра, Руслан і Матвій. Ще четверо отримали тяжкі поранення й були «списані» з військової служби.Я під обстріл не потрапив – 12 вересня мені зателефонувала знайома й повідомила, що померла моя матір (коли я уходив на фронт, удома в Києві на самоті залишилась 94-річна матір, яку я забрав з Донецька і якій, доки мене немає, знайомі пару разів на тиждень приносили їжу). Командування дало мені відпустку на 10 днів і 13 вересня я був у столиці, де наступного дня узнав про те, що трапилось під Правдиним. Втім, за чотири дні я вже повернувся у військову частину – почався наш наступ і мене відкликали з відпустки…Спочатку заїхали на цвинтар, а на зворотному шляху зупинились на трасі біля пам’ятника Юрію Вербицькому – учаснику акцій протесту, якого 21 січня 2014 року викрали співробітники МВС України та передали для катування охоронцям кримінального авторитета «Чеби». Поруч з пам’ятником – таблички з фотографіями мешканців громади, що загинули на війні. Біля фотографій – QR коди. Ми зраділи – думали, що це якісь місцеві активісти вирішили викласти біографії полеглих героїв і стали по черзі наводити телефони на QR-код, приліплений до таблички з фотографією Юри.Але і цей код, й коди на інших фотографіях вели на ось цей рекламний сайт, https://me-qr.com/bS1SpVIOякий пропонував нам послуги з генерації кодів, напої та взуття.Раніше мені здавалось, що меморіал – це не найкраще місце для розміщення реклами. Мабуть, я сильно відстав від життя.

Голуб’яча пошта принесла звістку, що ректор Національної академії внутрішніх справ Руслан Андрійович Сербин настільки образився на мене, що доручив заступникові голови Національної поліції Андрію Нєбитову та начальнику Головного слідчого управління Національної поліції Максиму Цуцкірідзе взяти мене «у розробку», накопати побільше компромату та, по можливості, притягнути до кримінальної відповідальності. Зв'язок між Сербиним і поліцейськими чинами дуже простий: обидва високі достойники – Нєбитов і Цуцкірідзе – десь придбали дипломи докторів юридичних наук і рахуються в НАВС прохвесорами, себто за сумісництвом є підлеглими пана Сербина. А причиною невдоволення Руслана Андрійовича моєю скромною персоною стала публікація на сайті «Насправді», який належить мені, статті (стаття, щоправда, не моя) про корупційні подвиги Сербина – наприклад, про те, як він державним коштом та ще й зі значною переплатою закупляє для ректорату НАВС маски для відновлення волосся, лосьйон після гоління й губну помаду.Ну, що я можу сказати з цього приводу. Якщо людина ідіот – то це надовго. Те, що Нєбитов хвацько пообіцяв Сербину виконати відповідальне завдання, мене не дивує – розумові здібності своїх земляків я знаю достеменно. А ось Максим Сергійович Цуцкірідзе повів себе вкрай необачно. Бо тепер начальнику Головного слідчого управління Національної поліції треба турбуватись, щоби це я його не взяв у розробку.Користуючись нагодою, звертаюсь до читачів: друзі, чекаю від вас на пікантну інформацію про Нєбитова та Цуцкірідзе. Повідомлення направляйте в Телеграм або WhatsApp. Мій телефон залишається незмінним: +380 50 327 1802