Диктатури обману. Начебто диктатура, а начебто й ніСьогодні ми поговоримо про диктатуру. Правда не про звичайну, а про диктатуру обману. Цей термін з'явився і став популярним саме після виходу книги з такою самою назвою. А зараз його використовують різні популярні ЗМІ та економічні організації. Ми маємо питання до автора книги, але сама ідея класифікації диктатури обману нам подобається. Тому давайте проаналізуємо її.Отже, диктатури обману – це нове покоління недемократичних режимів. Ймовірно, зараз це найчисленніша група автократій, але першу з них створив Лі Куан Ю в Сінгапурі. Останні десятиліття такі режими встановлюються у багатьох країнах. Наприклад, у Перу, Туреччині чи в тієї ж Угорщині.Цю модель використовують більшість недемократичних лідерів, але головна особливість диктатур обману в тому, що їхні режими не мають ідеології і не використовують масові репресії. Натомість вони прикидаються демократіями: вони мають демократичні конституції, справно проводять вибори, допускають опозицію до парламенту. На відміну від традиційних диктатур, ці режими хочуть бути частиною світової економіки та отримувати вигоду від глобалізації. Коротше кажучи, намагаються і владу зберегти, і переваги демократії отримати.Однак усі їх демократичні атрибути вкрай ілюзорні. Конкуренти на виборах ретельно фільтруються, а справжніх суперників, які погрожують відібрати владу, зазвичай прибирають напівзаконними методами. Незалежні ЗМІ залучаються на свій бік або переслідуються, тому більшість громадян не мають доступу до об'єктивної інформації. Коли застосовуються точкові репресії, режим заперечує їхню політичну природу, тому опонентів саджають у в'язницю за неполітичними звинуваченнями. Використання цензури також заперечується.В результаті більшість громадян просто не усвідомлюють, що живуть у не дуже вільній країні. Або не хочуть це усвідомлювати через свою аполітичність, яку, до речі, дуже люблять такі правителі. Парадокс у тому, що маніпулювання інформацією та прихований тиск створюють ілюзію популярності лідера. Люди кажуть соціологам, що підтримують режим, але це відбувається не зі страху, а через те, що це справді так. Багато людей справді підтримують таких лідерів, хоч їхнє ставлення формується під сильним впливом цензури та пропаганди. Проте з погляду принципів демократії тут не причепитися - люди обирають політика самі.Багато дослідників вважають проблему таких псевдодемократій однією з найнебезпечніших у наш час, адже згодом рівень пропаганди та цензури доводиться піднімати, щоб зберігати свої політичні позиції, а це перетворює диктатуру обману на справжнісіньку класичну диктатуру. А проблем від диктаторів багато, наш сусід тому добрий приклад.#Геополітика | The Voicer | Підтримати