Цемент, іграшки, ганчір’я і найстрашніше – вологі серветки: харків’яни все більше сприймають каналізацію в квартирі як «універсальний смітник», який здатен проковтнути все. Але комунальники, які щодня рятують забиті труби, оголошують підземну тривогу. Мотлохом із домішками жиру буквально давиться уся система, від підвалу будинку до магістрального колектора. Чистять його майже щодня - спочатку спецтехнікою, а потім вручну – лопатою у відро.Хоча на упаковках вологих серветок зазначають можливість їхньої утилізації в каналізації, після змиву вони не розчиняються у воді ,липнуть одна до одної і створюють масивні жмути, які перекривають магістралі , комунікації у підвалах , найгірше – намотуються на насосне обладнання. Як наслідок – насос, вартістю 400 000 гривень псується і не підлягає ремонту.Єдина можливість зберегти каналізаційні мереж і і уникнути зайвих втрат через руйнацію обладнання – впровадження філософії коректного користування комунікаціями. Починати цей процес потрібно з дитинства.
❗️Водопостачання у частини абонентів Київського та Шевченківського районів буде відсутнє з 8:30 до 20:00 28 травня у зв’язку з проведенням планових робіт з підготовки до осінньо-зимового періоду.Відключення торкнеться споживачів, які проживають у межах:- частини Шевченківського району, обмеженої: пров. Класичним, вул. Клочківською, територією зоопарку, узвозом Клочківським, вул. Клочківською, пр. Науки, вул. Дмитра Антоненка, вул. Саржинською, вул. Ірининською, вул. Дмитра Антоненка, територією Центрального парку, вул. Сумською до пров. Класичного;- частини Київського району, обмеженої: пров. Театральним, вул. Потебні, вул. Чорноглазівською, вул. Куликівською, територією НТУ «ХПІ», вул. Труфанова, узвозом Весніна, пров. Стельмаха, 2-м в`їздом Будівельним, в'їздом Євгена Гребінки, пров. Соледарським, пров. Вугледарським, вул. Британською, вул. Тахіатаською, в’їздом Шотландським, вул. Британською, вул. Бахмутською, вул. Григорія Сковороди, територією заводу «ФЕД», вул. Сумською до пров. Театрального.Харків’ян просять заздалегідь зробити запас води.
Цього року кількість учасників не рахували. Їх було дуже багато. Головне, відзначили у колективі, що за 4 роки війни вишиванка з народного аксесуару перетворилася для кожного на улюблену річ з історією. Наприклад, учень 10 класу Матвій Вовк прийшов підтримати маму - співробітницю "Харківських теплових мереж". Вишиванку придбав напередодні, у Вінниц. Так відмітив чергову перемогу у математичному турнірі, яких виграв уже не один. Після Вінниці Матвій потрапив у збірну , яка захищатиме інтелектуальну честь України на олімпіаді в Мілані. До цього вже довів інтелектуальні здібності нації у Парижі і Тунісі. А інженер Новобаварської філії Ольга Лоскот вишиванку перетворила на філософію життя. Вишиває валізи, картини і сорочки просто на перерві і у будь-яку вільну хвилину. За роки війни стала волонтером. Збирає допомогу для ЗСУ і дякує за них власними роботами. Загалом, усі працівники теплових мереж відверто зізнаються - вишиванка і її день нагадують кожному, що мир обов'язково настане і Україна вистоїть.
Прифронтові громади заслуговують на справедливі можливості.Можливості захищати людей. Утримувати економіку. Відновлювати житло. Будувати власну енергетику. Давати роботу, послуги, освіту, медицину і, головне, - перспективу життя там, де ворог щодня намагається залишити лише руїну.Ця спільна мета об’єднує нашу Асоціацію прифронтових міст та громад. І сьогодні я вітаю представників Київщини та Житомирщини, які до нас долучилися! Наш голос стає гучнішим - голос територій, що тримають на собі безпекову архітектуру всієї України.Перший пакет державної підтримки зафіксував базовий факт: прифронтові громади опинилися у безпрецедентній реальності, яка вимагає специфічних інструментів. Проте зараз настав момент рухатися далі - від точкових кроків до масштабної національної програми. З єдиною логікою. З відповідальним управлінням. З реальним фінансуванням. І з чітким усвідомленням, що наші міста - це не буферна зона очікування, а повноцінний простір для праці, розвитку та подальшої відбудови.Наш порядок денний максимально конкретний: безпека, підтримка бізнесу, збереження кадрів. Адже без економіки люди не залишаться. Без житла, в якому є світло, вода та опалення - не повернуться. Без енергетики - не працюватиме інфраструктура. Нам потрібна системна політика з боку уряду. Харків добре знає ціну стійкості. І ми так само чітко розуміємо: майбутнє не можна відкладати на «після війни». Його треба закладати в сьогоденні - навіть під обстрілами, навіть у найважчих умовах.І ми будемо й далі працювати так, щоб не було соромно, для кожного, завдяки кому наші громади живуть і борються.
На цьому фото я ще зовсім дитина.А поруч з мною та мамою - мій батько. Людина, яка пройшла війну.Коли я був малим, мені здавалося, що такі люди можуть усе. Що вони нічого не бояться. А вже потім я зрозумів: вони теж боялися. Просто мовчали про це. Бо після пережитого найбільше хотіли одного - щоб їхні діти ніколи не бачили війни.Вони мріяли про мирне життя. Про міста без сирен. Про те, щоб діти прокидалися не від вибухів.Але історія виявилася жорстокою.І сьогодні Україна знову проходить через те, що проходили покоління наших батьків і дідусів.Через страх за рідних. Через втрати. Через зруйновані будинки. Через ночі під обстрілами - і в прифронтових містах, і далеко від лінії фронту, куди теж долітає війна.І я часто думаю: що б сказав мій батько, побачивши все це? Мабуть, одне - вистояти. Не дати злу зламати нас. Берегти одне одного.Сьогодні ми особливо добре розуміємо людей, які пережили Другу світову. Бо тепер знаємо справжню ціну миру. Ціну тиші. Ціну звичайного життя без війни.Ми памʼятаємо всіх, хто боровся з нацизмом. І будемо гідними тих, хто захищає Україну сьогодні.Бо найстрашніше, що може пережити дитина, - це війна. І найважливіше, що можуть зробити дорослі, - не дозволити їй повторитися знову.Сьогодні, як і багато десятиліть назад, ми боремося за мир і майбутнє наших дітей. І ми обовʼязково вистоїмо. Миру нам всім.
З початку повномасштабної війни Харків спрямував близько 19 млрд грн на відновлення та підтримку критичної інфраструктури.Про це міський голова Ігор Терехов повідомив в ефірі національного телемарафону.Йдеться про кошти міського бюджету, а також КП «Харківські теплові мережі» та КП «Харківводоканал», які були використані на відновлювальні роботи, модернізацію та стабільне функціонування систем життєзабезпечення.За словами мера, ворог цілеспрямовано завдавав і завдає ударів по об’єктах критичної інфраструктури.«На жаль, маємо дуже серйозні пошкодження критичної інфраструктури. Ворог навмисно руйнує її, щоб позбавити харків’ян нормального життя. Ми постійно працюємо над відновленням і робимо все можливе, щоб якнайшвидше усувати наслідки ворожих атак», - наголосив Ігор Терехов.Також мер зазначив, що важливу роль у відновленні відіграє підтримка міжнародних партнерів та залучення інвестицій, завдяки чому місто має можливість продовжувати роботи та забезпечувати життєдіяльність критичної інфраструктури.
Російський терор проти харківʼян триває вже другу добу поспіль. Жахіття, яке почалося минулої ночі, не припиняється ні на мить. Загалом нинішня серія ударів стала чи не наймасованішою за весь час великої війни і точно найважчою від початку року. Ворог б'є жорстоко та комбіновано: по місту гатять балістикою та різноманітними безпілотниками. Лише уявіть масштаб того, що летить на наші голови: зафіксовано 37!влучань по 18 локаціях.Також агресор вперше застосував по місту бойові реактивні безпілотники. Фахівці пояснюють, що завдяки реактивному двигуну такі БпЛА летять значно швидше. Відповідно, часу на роботу ППО та на спуск в укриття залишається критично мало. Враховуйте це, харків'яни! Наслідки атак катастрофічні. Маємо пошкодження 25 житлових багатоповерхівок та трьох нежитлових споруд. Помилково може здатися, що зачепило не так і сильно, але в реальності масштаби біди куди гірші.Найважчий удар прийняв на себе Київський район. Там маємо пряме влучання просто у квартиру багатоповерхівки між другим та третім поверхами. Тільки в одній будівлі вибито близько 300 вікон. Понівечено низку інших будинків та об’єкт інфраструктури.В Основ’янському районі спалахнула офісна споруда - дах згорів дотла, а потужною вибуховою хвилею винесло шибки у храмі поряд.У Новобаварському прилетіло в город. Приватний сектор поруч теж зачепило, проте там наші бригади вже оперативно все прибрали та закрили контури.По всьому місту зараз вибито понад 500 вікон. Обстеження триває, тож цифра зросте. Обсяг аварійно-відновлювальних робіт просто шалений.Найцинічніше ж те, що окупанти регулярно цілять по одних і тих же місцях. Вчора вранці хлопці ледь встигли забити отвори на одному з об'єктів, а ввечері туди знову прилетіло, тож довелося починати все з нуля.Та за всіма цими руйнуваннями криється ще й тотальне виснаження. Сирени майже не змовкають уже тривалий час. Жити під таким психологічним пресом і в постійній небезпеці усім морально надзвичайно важко. Але Харків тримається завдяки своїм людям. Навіть не уявляю, що б ми робили без наших рятувальників, медиків, комунальників та ремонтних бригад! Вони зараз працюють на межі можливостей. Фактично в чотири зміни. Моя щира подяка кожному, хто сьогодні усуває наслідки обстрілів, рятує життя і просто робить свою справу, попри втому!
Завтра ми офіційно завершуємо опалювальний сезон. Без перебільшення, він був найважчим для нашого міста за всю історію незалежної України. Але ми вистояли. І вже почали підготовку до наступної зими.Тепловики, енергетики та фахівці водоканалу працюють цілодобово. Адже виклики залишаються колосальними, і за надзвичайно стислий час нам треба встигнути повністю замінити втрачені потужності енергогенерації. Ми спрямовуємо на цю роботу місцеві та державні ресурси, посилюємо захист об’єктів, але в таких масштабах нам критично необхідне міцне плече міжнародних партнерів.Саме тому сьогодні разом із керуючим директором ЄБРР в Україні та Молдові Арвідом Тюркнером ми закріпили стратегічні рішення та підписали попередню угоду щодо надання фінансування Харкову у вигляді до 30 мільйонів євро кредитних коштів та до 15 мільйонів безповоротної грантової допомоги. Виділені фінанси повністю підуть на розбудову нашого «енергетичного острова» та децентралізацію системи теплопостачання.Я наголосив пану Тюркнеру, що для нас абсолютний пріоритет - безпека та люди. Підтримка з боку банку - не питання чиїхось забаганок чи амбіцій. Залучені ресурси допоможуть зберегти життя.Ще один напрямок, щодо якого маємо спільне бачення, - розширення харківського метро з урахуванням воєнних реалій. Я стояв біля витоків цього проєкту, і, попри всі об'єктивні складнощі сьогодення, ми не відмовляємося від цього задуму. Його основа незмінна: оновлення рухомого складу та будівництво нових станцій, зведення безпечного підземного електродепо. І під час зустрічі ми чітко домовилися, що разом, системно і послідовно продовжуватимемо цей масштабний, стратегічно важливий для всієї країни проєкт. Я щиро вдячний Арвіду Тюркнеру та всій команді ЄБРР за віру в нас! Ваша підтримка - це про сміливість бути поруч у найтемніші часи та реальні дії, які допомагають Харкову жити, боротися і будувати успішне майбутнє. І тільки разом, об’єднавши зусилля, ми зможемо пройти ці надважкі випробування.
Сила всієї України сьогодні вимірюється там, де найважче.Два дні інтенсивної роботи у Львові на Nordic-Ukrainian Partnership Forum дали мені ще більше впевненості у цьому. Прифронтові громади зараз несуть на своїх плечах набагато більше, ніж власні щоденні виклики. Сьогодні ми - це фундамент. Від нашої витримки залежить віра мільйонів громадян у те, що держава працює, а Україна має чітке майбутнє.Саме цю позицію я послідовно доносив до міжнародних партнерів як очільник Асоціації прифронтових міст та громад. У нас, на лінії вогню, просто немає права на помилку. Від нашої міцності залежить базове виживання мільйонів українців: чи курсуватиме транспорт після обстрілів, чи прийматимуть пацієнтів лікарні, чи буде в оселях тепло і вода, чи зможуть діти навчатися.Тому діалог із мерами та муніципалітетами Швеції і Норвегії був максимально прагматичним - ми відходимо від абстрактних розмов.Під час зустрічей з уповноваженою шведської ініціативи SALAR International Сусанною Делланс та керівницею програм Норвезької асоціації місцевих влад Елітою Цакуле ми обговорювали дуже конкретний механізм. Наша мета - щоб шведські та норвезькі міста знаходили собі побратимів саме серед українських прифронтових громад. Нам потрібна пряма, горизонтальна співпраця. Без посередників і зайвої бюрократії. Це той рівень взаємодії, коли європейський муніципалітет чітко розуміє потреби свого українського міста-партнера і допомагає точково та швидко.І ми вже маємо результати - хочу відзначити розмову з мером норвезького муніципалітету Лієр К'єтілом Ківле. Прямо на полях форуму Лієр уклав офіційну угоду про партнерство з нашим українським Павлоградом на Дніпропетровщині. Це - ідеальний приклад того, як європейські міста стають пліч-о-пліч із нашими прифронтовими територіями не на словах, а на ділі.Чого ми загалом очікуємо від союзників? У нас є чіткий запит: доступ до сучасних технологій, інновації в енергетиці, захист критичної інфраструктури. Це ті рішення, які дозволять нам не зупинятися навіть під постійними ударами.Ми вибудовуємо ці довгі партнерства для головного: щоб відновлювати житло, запускати економіку і створювати умови для повернення людей додому.Бо в центрі всіх цих рішень, угод і політик - конкретна людина. Наше завдання - дати українцям не лише слова підтримки, а реальну перспективу. Допомогти вистояти сьогодні і дати план, як ми країною відбудуємось завтра.
Сьогодні я у Львові на Nordic-Ukrainian Municipal Partnership Forum. Моя мета чітка: донести до європейських партнерів справжню позицію прифронтових громад. Ми не лише приймаємо підтримку - ми готові ділитися власною силою.Саме тому ми не шукаємо просто допомоги. Ми шукаємо друзів. Нам потрібні прямі, живі горизонтальні зв’язки між муніципалітетами. Відновлення нашої енергетики, відбудова пошкодженого росією житла - усе це потребує не точкових кроків, а довгострокових стратегічних альянсів. І я щиро вдячний партнерам зі Швеції та Норвегії, які вже готові до такого предметного формату роботи.Звісно, ресурси необхідні. Але самих лише фінансів чи технологій замало. Якщо ми реагуватимемо на екзистенційні виклики вчорашніми методами - ми просто втратимо час. Потрібна інша оптика. Світ має врешті усвідомити: саме прифронтові території є передовим рубежем нової безпекової архітектури Європи.Тільки через таку спільну відповідальність і міцну дружбу міст ми зможемо захистити наше спільне завтра і забезпечити справжній, справедливий довготривалий мир.
TGLIST.COM.UA
