Сьогодні у Винниках під Львовом поховають Леонтія Мартинюка. На жаль, війна не дозволяє мені приїхати на прощання і сказати слово над труною, тому зроблю це тут. Леонтій Мартинюк (усі завжди називали його Левко) — багаторічний заступник голови «Свободи», народний депутат 7 скликання, до того — депутат Львівської обласної ради, активний учасник націоналістичного руху ще з кінця 1980-х.Але всі ці біографічні факти не описують вповні те, яку роль він зіграв не лише для «Свободи», але і для всієї української правої сцени 90-х, 2000-х і 2010-х. Якщо у «Свободі» і був непублічний центр формування політичної стратегії і тактики — то ним безумовно багато років був Левко. Його роль у політичному підйомі «Свободи» кінця 2000-х — початку 2010-х дуже вагома, але фактично невідома широкому загалу, бо він сам обрав уникати публічності, навіть всередині самої партії. Саме Левко багато років був ключовим радником Олега Тягнибока, навіть у парламенті він недарма сидів одразу за головою партії — щоб мати змогу миттєво реагувати і оперативно дати пораду у тій чи іншій ситуації. Саме Левко придумав логотип «Свободи», головні гасла усіх виборчих кампаній та написав першу редакцію партійної Програми захисту українців. Левко багато чому навчив наступне політичне покоління. У тому числі я вдячний йому за це і за багато годин цікавих розмов. Останні роки Левко тяжко хворів. Його рідні кажуть, що він найбільше переживав через те, що через важку недугу не зміг взяти до рук зброю. Але його головною зброєю завжди було слово — і внесок Леонтія Мартинюка у боротьбу назавжди лишиться дуже вагомим. Світла памʼять, друже Левку.