​​Учора президент Польщі Анджей Дуда підписав закон, яким 11 липня офіційно встановлюється як так званий день пам’яті «жертв геноциду, вчиненого ОУН і УПА». Але ми чітко знаємо правду і вона гранично проста: Українська Повстанська Армія – це борці проти нацистів, більшовиків і будь-яких інших окупантів, зокрема і тогочасних польських. Це ті, хто зі зброєю в руках обстоював право української нації на існування. Це ті, кого сьогодні наслідують наші воїни, чинячи опір новітній московській імперії.Історія українсько-польських стосунків складна й кривава – з обох боків. Але спроба зобразити українців винятковими злочинцями – це або невігластво, або цинізм. Польський шовінізм ХХ століття прямо відповідальний за злочини проти українців: пацифікації, масові вбивства мирного населення, заборони мови, руйнування церков, депортації. Чи ми маємо мовчати, коли нас намагаються перетворити з жертв на катів?Сьогодні, коли обидва народи під загрозою реального знищення з боку московії, особливо небезпечно колупатися в історичних ранах. Тому ми відкрито ставимо питання: якщо Польща має “День пам’яті жертв від рук УПА”, то хіба Україна не повинна запровадити “День пам’яті українців, знищених польськими шовіністами”?Ми не прагнемо ворожнечі, але й не дозволимо принижувати свою гідність.Ми за правду, взаємну повагу і рівність.Історичне примирення можливе лише тоді, коли кожна сторона має мужність визнати не тільки свою біль, а й свою провину.