24 серпня 1986 року я сидів в общазі, на вулиці Затонського в Одесі. Я відмічав день незалежності України, який настане тільки через п'ять років.

Щойно я закінчив велику художню роботу: фашистська свастика на всю стіну коричневою фарбою. Фарба в мене лишилася після того, як в общазі фарбували підлогу.

Що мною рухало, і що мене мотивувало до цього, я вже не помню... Певно якась радикальна нудьга й незгода з усім тойво... Певно на ті часи я тяжів до монументального настінного живопису в стилі Дієго Рівери...

Здав мене комсорг мореходки на прізвище Кіркоров. Болгарин.

Я сидів за столом в трусах, і їв якісь сливи з грушами, коли раптом мені вибили двері і сказали: "Рукі ввєрх!". То було КГБ...

Чистий Тарантіно: я в трусах, сливи, КГБ, і свастика на всю стіну...

Повезли мене "чорним вороном" на Бабеля. Цілу ніч там тримали. Але не розстріляли, бо Совєцький Союз вже був немічний і слабкий.

Потім на фасаді обласного КГБ хтось написав: "Проснись Адольф, совєты ахуели!"

Я кажу: це не я! Клянуся!

То написав мій товариш Гєна Лавренко. Гєна був дуже дурний, але красівий. Дівчата його любили...

))

Віталій Чепинога | Підписатися