На центральній площі села - два стенди з фотографіями.

З одного боку - Алея Слави. Там висять фотографії тих хлопців нашої сільської громади, які загинули на війні.

З іншого боку площі - Алея Надії. Там висять фотографії тих наших хлопців, які зараз на війні, на фронті. Ті, що боронять Україну від ворога. Ті, що живі.

Час від часу окремі фотографії переїжджають. З Алеї Надії - до Алеї Слави...

В зворотньому напрямку фотографії не переїжджають ніколи...

Великою ціною...

Нам - тридцять п'ять років!

Що таке 35 років навіть з точки зору не такої вже й довгої історії людської цивілізації? - Та, нічого. Одна мить. Пів миті. Короткий абзац в підручнику. П'ятдесят слів...

Що таке 35 років для нас? Це - все наше життя. Це все те, що ми бачили, знаємо, пам'ятаємо. Наші переживання, наші радощі й жалі, наш біль, наш сум, наша нудьга, наша Любов... Наше Життя! Наша Україна!

Тридцять п'ять років - це дуже мало. Тридцять п'ять років - це дуже багато!

З Днем Незалежності, Україно!

Героям слава!

Віталій Чепинога