Мені знайома подарувала на день народження фотоальбом "Черкащина". 1982-го року. Пізнє бароко брежнєвського застою.Книга дуже смішна. Там чомусь майже всі в червоних спортивних штанях, на фоні загальної сірості й бетону. І чоловіки, і жінки, і діти, і навіть деякі собаки. "Кін-дза-дза" і "Ку!". На світлинах - люди в червоних штанях показують пальцями в даль комунізму.Черкащина - то є серце України, і не тому, що я звідси, а тому, що так воно склалося. З Черкащини - Тарас Григорович, Богдан Хмельницький, В'ячеслав Чорновіл, і ще ціла купа не просто людей, а велетнів і символів. Навіть наша вся українська сучасна літературна мова - звідси. Просто того, що саме тут, на Черкащині (яка тоді була, власне Київщиною і Полтавщиною), та в околишніх областях і тодішніх губерніях, народилися майже всі українські поети і письменники ХІХ-ХХ століття. Звідси - і Холодноярська республіка, і гайдамаки, і Коліївщина, і події 1648-1654.В Росії українців ще раніше, в 17-18 столітті, ідентифікували "черкасами", як людей непривітних, дивних і чужих.І саме тому, саме на Черкащину впав найбільший і найважчий каральний молот русифікації. "Хімволокно" і "Азот" (до речі, дуже фотоестетичні заводи, мабуть їх будували якісь американці) змінили демографічне полотно міста. Сюди примусово вселяли людей з усіляких рязанєй і саратових. Пролетар'ят. В Черкасах розмовляти українською було стидно. Обидва моїх двоюрідних брати з Черкас були російськомовними. Василь Симоненко, який свого часу працював в "Молоді Черкащини", писав друзям до Києва: "Як же тут тяжко й гнітюче. Тут і Дніпро, і Шевченко, а мені хочеться піти та повіситися з нудьги, заберіть мене звідси".Але за останні кілька років Черкаси відродилися Україною, як дика природа, за відсутності людей. Буквально - в момент. Бо, історія, бо - гени, бо - традиція, бо так воно має бути...Заходиш на базар, а там тітка лини продає... - Ой, які лини! Які лини!!! Золото - не лини! Безплатно не віддасте? - питає дядько. І сміється... І баба - власниця линів - теж сміється, разом з ним..А в тому совіцькому, комуняцькому альбомі, що я згадував вище, під одною світлиною такий підпис: "А у селах у веселих, і люди веселі"...І зображено на тому фото якусь стару бабу, чоловіка (очевидно, її зятя), і його дружину. І вони собі мовчки, мрачно сидять під яблунею, та п'ють самогонку.В Черкасах вміли тролити навіть за темних часів...:-)Віталій Чепинога | Підписатися