Дуже неприємно бачити, як мережі формату "магазинів біля дому" витісняють одиничні немережеві продуктові магазинчики.В центрі мого міста така мережа поставила 5 таких міні-супермаркети, задавила ціновою політикою магазини-конкуренти які там були, а після того закрила 3 з 5 магазинів і підняла ціни в тих 2 що залишились.Мережі можуть таке робити, бо мають для цього фінансовий ресурс від інших магазинів або навіть від інших бізнесів із портфелю власників, в той час як у дрібних власників одиничних магазинів такого ресурсу немає — вони живуть з прибутку такого магазинчика.І здавалося б, переміг найсильніший, риночок порішав і т.д. — так і має бути, ні?Потрібно розуміти, що в Україні існують такі мережі міні-маркетів тому, що бізнес в Україні має мати високу маржу, і рітейл в Україні її також має + до цього не є складним бізнесом = от відносно великий бізнес і заходить туди, де в нормальних, менш ризикових умовах в ретейлі не було б такої високої маржі, і функцію виконував би малий бізнес.І якщо на секунду стати на рівень політекономії і подумати, що нам як суспільству краще — одна/дві великі фірми чи велика кількість дрібних підприємців?Можливо виключно із позиції економічної ефективності краще і фірма (хоча не факт), але цілий прошарок дрібних власників має більш позитивний ефект на нас як на соціум — це середній клас ініціативних дрібних бізнесменів.Можна згадати теорію фірми і аргументувати, що компанія порівняно із ФОПом грає важливу роль зменшення трансакційних витрат.Але рітейл — бізнес, де трансакційні витрати і так доволі низькі, це не складне виробництво де одна велика корпорація ефективно знизить їх.Коротше, трохи шкода що малий бізнес витісняється там, де не мав би.