ВдовамВдивляється із сумом край вікна, Давно вже чоловіка не чекає. Давно змирилась з тим, що вже одна, Та друга їй свого не вистачає. О ,як багато їх, таких сестер, Які самотньо «тягнуть свою лямку»Як рідко ми говоримо про це,Які важкі є вдовині ті рамки.Тих діток піднімати без опори, Ту саму, що в сім'ї батько дає.Коли турбот не купа, просто—гори,А сили бідній їй не достає.Хто шкаф їй полагодити зуміє, Поладити машинку треба теж. І від питань цих серце вдови ниє,Переживаєш за усе без меж. В щирій молитві Господу приносить,Бо тільки Він є Захист в кожнім дні.Питання,плач, подяку, щось попросить, Те,що не може висловіть рідні́.І Бог завжди на поміч поспішає, Бо Він є Батько усіх вдів й сиріт.Навіть коли ніч темна наступає, Почує й допоможе серед бід. Послухайте вдову, вона розкаже, Як бачила не раз безліч чудес. Вона на Божу милість цим вам вкаже,Як відбувався віри в ній процес. Саме цим Бог її вчив довірятись, Говорячи: «Я—Батько твій, Господь!Хоч зло іще не раз буде ховатись, Та Я зміцню твій дух і твою плоть».Моліться далі вдови,тримайтесь в вірі, За Руку,Яка милість знов подасть. Вона вам в Вічності в великій мірі, За шлях ваш пройдений, щедро віддасть. Ви тільки вірність Спасу зберігайте,Його шукайте, щоб не знемогти. Зв'язок із Небесами теж тримайте,А Бог поможе вам усе пройти. Амінь Автор —Анна Вельк;Переклад Ангеліни Ющук