Яка ж ця темрява велика і глибока!
Хто описати цю пітьму зуміє?
Коли світильник тіла - твоє око
Не сяє людям, а лише жевріє.

Здається, погляд - як вікно до серця.
Або як книга - спробуй прочитати!
В очах у когось вир емоцій б'ється,
А інший хтось так прагне їх сховати!

Яка ж ця темрява глибока і велика,
Якщо твій погляд не у чистоті!
Не тільки до душі вікно - до лиха
Людину очі можуть привести.

Невинний погляд - і уже у пастці
Твій буде розум. Знов оця пітьма!
Поглянь у очі. Не в чужі, у власні:
Чи видно відображення Христа?

Чи зможе там побачити людина
Твою любов, що в них Спаситель влив?
Чи видно в них красу Людського Сина,
Чи погляд твій засвідчить їм без слів?

Як хочеш мати тіло своє світлим,
Тримай свій зір скерованим на Бога.
У зовнішньому - насолода. Звідти
Беруть початок до гріха дороги.

Поглянув там, і тут не зупинився,
І непомітно - сутінки в очах.
Світильник в темну ніч перетворився,
А де пітьма - страждання там і страх.

А там, де гріх - немає благодаті.
І очі ці вже Бога не шукають.
Погляне ближній - хочеться сховатись,
Свободи, як раніше, вже немає.

І вабить світ своїм різноманіттям.
Гріха обгортка гарною здається,
Та це дочасне. Це всього лиш миті,
І в них лише загуба є для серця.

Один лиш біль. Одні лиш темні ночі,
Що можуть звести немічну людину.
І вмиються сльозами знову очі,
А сердце відчуватиме провину.

Яка ця темрява велика і глибока,
Коли це світло, що в тобі, не сяє.
Тримай свій зір скерованим на Бога,
Бо тільки Він бальзам для ока має.

Дивись на хрест. І на Христові руки,
Які тебе підтримують постійно.
В крові Його - спасіння є від муки,
Омиєшся, і знову будеш вільним.

Світильник твій не гасне хай ніколи.
Нехай для подорожніх, як маяк,
Він вказує на Бога у недолі,
І буде як дороговказний знак.

Говорять, очі - дзеркало душі.
Поглянь у них. Не у чужі - у власні!
І висновки робити не спіши,
Нехай Господь наповнить погляд щастям.

Автор Ірина Пахомова
@virsh_online