Слова...Здається, просто звуки...А скільки сили в тих словах...Вони вкладаються в науки,Будують людства довгий шлях...За ними війни й перемоги,Наймення вулиць і зірок...Вони проклали нам дороги,Дали свободу для думок...Лягають думкою у книги,Зростають вірою в серцях...Стають вогнем у царстві криги...І гірким спогадом в очах...Слова...Здається, просто голос...А в тому голосі- віки...У тих віках-гоніння й голод...І кров'ю списані рядки...Слова вбивають швидше зброї,Як знаєш біль- не промахнеш....На них підноситься героїІ догорає дим пожеж...Слова рятують з пащі смертіІ відбирають сили жить...Стають зізнанням у конвертіІ зупиняють болем мить...Слова... Напевно, найдивнішеЗ усіх можливих в світі див...Ми їх вкладаємо у віршіІ ними ллєм на ближніх гнів...Словами молить Бога матиЗа кращу долю для дітей...І тим же словом правлять стратиДля сотень змучених людей...Слова...Невже в них стільки болю?А скільки світла і тепла!Терпіння,радості і волі!Кохання,величі й добра!Слова в колиску мати клала,Як сповивала перед сном...Бабуся словом обіймала,Немов та пташечка крилом...У них знаходили відрадуІ промінь світла у пітьмі...Вони рятунок і розрадаІ ми їх творимо самі!У нас в устах найбільше диво,Смертельна зброя всіх віків...І нам несказанно важливо,Збагнути всю могутність слів!Слова...Це зброя,міць і сила,А ми володарі для них...Давайте зробимо з слова крила!Залежить все від нас самих...Можливо, часом слід змовчати,Спіймати слово у думках...Щоб не вбивать, а окриляти!Вселяти віру, а не жах...Насправді слово- просто глина,А гончарі- це самі ми!Словами твориться людина,Давайте будемо Людьми!Щоб змити з слова краплі кровіІ стерти біль, війну і страх...Воно вінець добра й любовіХай стане даром на вустах!Хай всім майбутнім поколіннямЗасяє світлим майбуттям!Слова-не смерть,вони-спасіння...Слова-це дар від Бога нам!© Огнєва Інелла@virsh_online