Сліди на пилюціВона вимітала стареньку кімнату,Де босими ніжками біг її син.Ще вчора сміявся, хапав її руку,А нині лиш тиша й самотній струн дзвін.Маленькі сліди у пилюці лишались,Де він колись грався, де падав, вставав.Вона пам’ятала всі ночі безсонні,Як він, захворівши, тихенько вдихав.Він ріс, він мужнів, і серце ставалоВсе далі від дому, від лагідних слів.— Мамо, не треба цих ваших молитв,Я сам прокладу свою стежку в житті.І двері грюкнувши… Тиша зосталась.Лиш вітер гойдав незаправлене ліжко.Лиш сліди у пилюці — відбитки, минуле,І сльози, що капали вниз, мов росинка.А він утікав від її настанов,Як світ утікав від Голгофської жертви.Шукав він себе, але все губивсь,Як Петро у хвилях, ступивши без віри.Світ обіцяв йому щастя і волю,Та кинув, як всі, коли пада він вниз,І лиш у той день, коли серце розбилось,Він тихо згадав мами сльози колись.Вернувся… і бачить: знайомі пороги,І вітер все той же гойдає вікно.А мама стоїть і дверей не змикає,Як Христос, що чекає заблудле дитя.Він глянув униз… і побачив у пиліСвіжі сліди, що вели до порога.Сліди босоніж… Ті самі, як вчора,Та поруч із ними — і ще інші були.— Чиї вони, мамо? — спитав він, схилившись.— Це сліди Того, хто вів тебе сюди.Коли ти падав, коли був самотній,Коли втратив усе — Він йшов поруч біля тебе.І навіть тоді, коли ти відвернувся,Коли не шукав Його в темряві днів,Він не залишив, не зрадив, не кинув —Лише ніс на Своїх пробитих руках.Син став на коліна і гірко заплакав, молячись Богу, схилившись увесь.А мама лиш лагідно гладила руку.А десь у небесах, на престолі небес,Христос посміхнувся: простив я, здійснилось!Коли ти ідеш і здається, що сам,Згадай, Хто за тебе віддав своє життя.Хто рани прийняв, щоб ти міг вернутись,Хто кров’ю своєю змив гріх забуття.Він не залишив, не покинув нікого,Йде слідом у пилі, лишає свій знак.Лише простягни до Нього долоні І Він понесе тебе на руках.Надія 🍃 @virsh_online