Душа твоя метається у світі,
Відповіді від Бога жде вона.
Вся стогне так - чека неба блакиті,
Відповіді від Бога все нема...

Лиш тільки блискавки навкруг і громи,
І тільки вітру непосильний шквал.
Душа шукає, все шукає Бога,
Щоб говорив, щоб лише не мовчав...

Чи там, душа рідна, Його шукаєш?
А чи в бурі до серця Бог говорить?
Так, Він сильний, перед Ним змиряючись,
У світі нічого не може встояти.

А перед Ним змовкають усі бурі.
Приборкає усякий ураган.
У тихім подиху вітру ти, друже, будеш
Лиш чути Бога. Він є тільки там.

Коли із серця виженеш тривогу
Виходу, у гарячці, не шукаючи,
Тоді ти зможеш лиш почути Бога,
Як Він прийшов, тобі допомагаючи.

А ти впусти Його перед собою,
Про тебе дбати ти Йому дозволь.
І біллю серце своє ти не переповнюй,
Хоч ти не бачиш, але Бог з тобою.

Наповнюйся лиш миром і терпінням.
Бог так веде, щоб вилити на тебе
Усі Свої небес благословіння,
Щоб далі в радості ти йшла до неба.

Лиш тільки, заспокоївшись, побачиш
Невидимиї виходу ті двері.
І через них ти вийдеш переможцем.
Пошле Бог рішення, повір, від болю.

Глухих кутів у Бога не буває.
Без Нього ти заходиш в глухий кут.
І свої рішення коли приймаєш,
Так попадаєш часто в лабіринт.

Біжиш усе на стіну натикаючись,
Метаєшся так змучений душою.
І очі до небес не підіймаєш,
Шукаєш двері все перед собою.

Та зупинись, поглянь лише на небо,
Господь тобі покаже вірну путь.
Він є тими єдиними дверима,
Щоб в спокій увійти і віддихнуть.

Л. Шпак