Таємна вечеря таємно звершалась,
Апостолів дванадцять, між ними Ісус.
Щоб про неї потім на дахах звіщалось,
За неї щоб слава не пішла із вуст.

А чому таємно? Не для багатьох лиш?
А чому дванадцять? А чому не всі?
Лише самим вірним відкрив Свою дорогу,
Їм лиш сповістив страждання на хресті.

Йшла про що розмова за столом пасхальним?
Ось ламання хліба, чаша і вино.
Вірними лишитись обітниці давали,
Й при кінці вечері втеча одного.

Заповіт Новий там їм давав Спаситель.
Кров Свою і тіло для спасіння дав.
Ноги обмивав учням Своїм Учитель.
Так приклад смирення Він їм показав.

Обіцяв, що в Царстві вони Його будуть.
Не в земнім, небеснім, де Його Отець.
На престолах царських суддями там будуть,
Матимуть від Бога золотий вінець.

Звершивши вечерю, йшли співаючи на гору.
Де в палких молитвах пробував Ісус.
Як тепер з вечері ми йдемо з тобою?
З радістю співаючи, чи на серці сум?

Також на вечері з нами наш Спаситель,
Також наставляє як в цім світі жить.
Також обіцяє нам оселю вічну,
Де вінець нетлінний зможем получить.

Але що нам серце говорить сьогодні?
Обіцяє вірність Богу зберегти,
А чи гріх лукавий в нім пустивши корінь,
Як тоді вже Юду, хоче загубить.

Очисть своє серце, відкривай все Богу,
Обіцянок гарних Він твоїх не жде.
А Христу співаючи, ти іди на гору,
На Сіон великий, де Ісус гряде!

Л. Шпак