Подумаєш - три дні немає хліба.Три дні немає і води в пустині.Так судячи в серці Ізраїль іноді,Ми кажемо: нарікачи були всі...Такі ж їм чудеса Господь являв.Перед ними навіть море розійшлося.Через три дні Ізраїль нарікав,Як нарікати після всіх чудес тих можна?А вам приходилось коли небудь З дітьми іти через пустиню?Нелегкою дорога та була,А ми в достатку живемо тут нині.Та плачемо, дуже плачем іноді,Що так завжди чогось не вистачає.Хвороби не відходять, болі всі,Домашні всі Ісуса не приймають...Так, Бог це допускає іноді,Та охорони Він від нас не забирає.Як і раніше піклується завжди,А ми все плачемо, що Бог нас залишає...О, як би Бог залишити схотів,Без зволікання сатана б нас знищив.У всьому ж межа Божа лиш стоїть,І перейти її ніхто не зміг би.Через скорботи навіть нас спасає Він.Для Нього бо не плоть - душа важлива.І свого часу Він нас підійме,І радість дасть душі у час свій Він же.Він розуміє як є важко тут.Як та Людина, що жив на землі цій.І там, у тяжких муках на хресті,Отця питав Він: "Нащо Ти залишив?"Здавалось на хресті там і Йому,Що Бог залишив, мук Його не бачить.Землі гріхи навкруг зібрали тьму.На час, з Отцем Ісуса розділивши.Та нас не розділяє з Ним ніщо.Господь завжди й усюди поруч з нами.Але, щоб не дружили ми з гріхом,Скорботи, іноді, нам допускає.Та не лишає, навіть якщо й мати,Буває, що дитину залишала.Тебе Він не залишить не на п'ядь,Як довго б не продовжились печалі.Та головне в невір'я щоб не впасти.І не повторювати: Бог мене лишає...Ще може день, година, малий час,І у житті твоїм Господь Себе прославить. Л. Шпак