Чи кожен той отримує, хто благає? Чи завжди той знаходить хто шука? Хто стукає, чи завжди відчиняють? А слово Боже каже нам, що "так"Ти дав би камінь сину, замість хліба? Чи, замість риби дав би ти змію? Усе найкраще ми даємо дітям. Отець же нам дає любов Свою. В житті ж так часто все розчарування. Просив, просив...а ось не получив. І знову ось сердечні лиш стражданняЛишають вже тебе без всяких сил. І муки...о, сердечнії ті муки -Намріяв що, того не получив. І ніби віра твердая вже була... Та Бог не так усім руководив. Ось Нааман іде хворий в Ізраїль. Воєначальник, та в проказі він. Іде і все в дорозі уявляєЯк від прокази вже пророк його звільнить. Прийде до нього, руки покладе той,Здоровим знову стане він тоді. Все мріяв, мріяв так він у дорозі... Що буде так, як він це уявив. Але пророк до нього і не вийшов. Слугу лиш вислав свого, щоб сказав -Потрібно лиш зануритись у річці. Такого Нааман і не чекав. І ось пішла тут хвиля невдоволення -Не вийшов, не уважив навіть він! Намарно я пройшов таку дорогу... Намарно я прийшов у ці краї. А наша річка глибша і чистіша. Не так я думав буде тут усе. Та його слуги все ж таки впросилиЙ занурившись, був зцілений уже. А Бог не так приготував для НааманаДорогу зцілення, як лиш придумав він. Була уся лиш Богу тільки слава,А не пророка Нааман хвалив. У Бога просим і уже ми мріємо,Як буде Бог в житті усе робить. В Господні обітниці твердо віримо. І знаємо, що Бог нам відповість. Та не завжди Бог так відповідає,Як нам здається буде Він робить. Як довго відповідь не получаєм,"Не чує Бог"- спішим ми говорить. Чекать, не зневірятись, не спішитиСлавлячи Бога лиш потрібно жить. Він краще навіть, ніж про що просив ти,Готує у житті твому звершить. Л. Шпак